Текст и перевод песни keeroo - весна

весна

За моїми брудними вікнами
Весна розповзається гілками
Поглинає, квітка за квіткою
Квітка за квіткою
А потім зеленим намистом
Зависає над містом навмисно
Дощем проливається
Робиться тісно
Нічого не змінюється, все циклічне
Це так прозаїчно
Написано все вже давно
І на плівці, в кіно
А всередині зовсім нічого
Зовсім, чесне слово
Намагався відчути тепло
Але холодно все одно
На стінах завмерли картини
В них немає причини
Продаватися за безцінок
Як і в мене, в принципі
Вітер з дощем навипередки
А в трубці гудки
Аптеки нові і ломбарди
Хвилюватись не варто
Частина мозку велика відведена
Щоб проклинати
То без слів зрозуміло
Кого, куди слати
Кропітка робота у робота
Повторювати за людиною
Ніби за вірно-єдиною
Заповіддю чорним по білому
Надоїло!
Закінчились вода і мило
Магазин під боком, слава богу
Мені б іще сили
100 ударів на хвилину
Метроном підганяє у спину
І не страшно
Чомусь, я вже не боюсь
Все прокинулось ніби, як мало
На світанку співало
Небо, або птахи у ньому
Повертались додому
Виринає ніщо і запитує —
Звідки у тебе ці літери?
Я мовчу. Хочу зникнути
І ніщо йде в нікуди

Spring

Beyond my dirty windows,
Spring sprawls with its branches,
Consuming, flower by flower,
Flower by flower.
Then, a green necklace,
Hangs deliberately over the city,
Pouring down as rain,
Becoming close,
Nothing changes, it's all cyclical,
It's so prosaic.
Everything has been written long ago,
And on film, in movies.
And inside, there's nothing at all,
Nothing, honestly.
I tried to feel the warmth,
But it's still cold.
Paintings are frozen on the walls,
They have no reason
To be sold for a pittance,
Like me, basically.
Wind and rain race each other,
And the phone just rings.
New pharmacies and pawn shops,
There's no need to worry.
A large part of my brain is dedicated
To cursing.
It's clear without words
Who, and where to send them.
Painstaking work of a robot,
Repeating after a person,
As if after the one true
Commandment, in black and white.
I'm fed up!
I'm out of water and soap,
The store is next door, thank God.
I just need the strength.
100 beats per minute,
The metronome pushes me forward,
And it's not scary.
For some reason, I'm not afraid anymore.
Everything woke up, as if little
Sang at dawn.
The sky, or the birds in it,
Were returning home.
Nothingness emerges and asks —
Where did you get these letters?
I'm silent. I want to disappear.
And nothingness goes nowhere.