Текст и перевод песни keeroo - весна

весна

За моїми брудними вікнами
Весна розповзається гілками
Поглинає, квітка за квіткою
Квітка за квіткою
А потім зеленим намистом
Зависає над містом навмисно
Дощем проливається
Робиться тісно
Нічого не змінюється, все циклічне
Це так прозаїчно
Написано все вже давно
І на плівці, в кіно
А всередині зовсім нічого
Зовсім, чесне слово
Намагався відчути тепло
Але холодно все одно
На стінах завмерли картини
В них немає причини
Продаватися за безцінок
Як і в мене, в принципі
Вітер з дощем навипередки
А в трубці гудки
Аптеки нові і ломбарди
Хвилюватись не варто
Частина мозку велика відведена
Щоб проклинати
То без слів зрозуміло
Кого, куди слати
Кропітка робота у робота
Повторювати за людиною
Ніби за вірно-єдиною
Заповіддю чорним по білому
Надоїло!
Закінчились вода і мило
Магазин під боком, слава богу
Мені б іще сили
100 ударів на хвилину
Метроном підганяє у спину
І не страшно
Чомусь, я вже не боюсь
Все прокинулось ніби, як мало
На світанку співало
Небо, або птахи у ньому
Повертались додому
Виринає ніщо і запитує —
Звідки у тебе ці літери?
Я мовчу. Хочу зникнути
І ніщо йде в нікуди

весна

За моими грязными окнами
Весна расползается ветвями,
Поглощает, цветок за цветком,
Цветок за цветком.
А потом зеленым ожерельем
Нависает над городом умышленно,
Дождем проливается,
Становится тесно.
Ничего не меняется, все циклично,
Это так прозаично.
Написано все уже давно
И на пленке, в кино.
А внутри совсем ничего,
Совсем, честное слово.
Пытался почувствовать тепло,
Но холодно все равно.
На стенах замерли картины,
В них нет причины
Продаваться за бесценок,
Как и во мне, в принципе.
Ветер с дождем наперегонки,
А в трубке гудки.
Аптеки новые и ломбарды,
Волноваться не стоит.
Часть мозга большая отведена,
Чтобы проклинать.
Тут без слов понятно,
Кого, куда слать.
Кропотливая работа у робота —
Повторять за человеком,
Словно за истиной,
Заповедью черным по белому.
Надоело!
Закончились вода и мыло,
Магазин под боком, слава богу.
Мне бы еще силы.
100 ударов в минуту,
Метроном подгоняет в спину,
И не страшно.
Почему-то я уже не боюсь.
Все проснулось, словно так мало
На рассвете пело:
Небо или птицы в нем
Возвращались домой.
Всплывает ничто и спрашивает:
— Откуда у тебя эти буквы?
Я молчу. Хочу исчезнуть,
И ничто уходит в никуда.