36,6 - renessound перевод на русский

36,6

36,6 — і вже натікало так дофіга
І в чому сенс життя, я часто забував
І я — не я
Стрибав там з головою в проблеми
Бо так цікаво було жити не так, як всі
Для цього не потрібен гугл
І як підставити себе за друга, який ніколи не був другом
Це про мене
Посеред ночі дзвінок — і я в халепі
І це остання моя брехня в світі
Яку уже розвіяв вітер у забуття
Але я пам'ятаю це все
Неначе це було вчора
Я вірив людям
Я намагався врятувати те життя, але побачив смерть
І був я сам на сам
Знову мені насниться все те, що пережив я
Знову проскочу я повз і відчую себе, як той раз
Місто моє, яке давно забуло за мене, за мої гріхи
Ти назавжди в моєму серці та в тому заношеному паспорті
Заїду в старий двір, де проживав дитинство я своє
Побачу очі рідних друзів, які мене вже не впізнають
І в їх очах інше життя, а я чужий для них
Між нами тепер прірва
Час — наш фільтр
Вчасно маємо ми вийти із життя, але залишити свій слід
Хоча б в очах, хоча б в серцях
День за днем швидко минають, і з ними вмирають всі наші життя
Ніхто не знає, як правильно жити
І які слова мають останніми бути і який є в цьому сенс
Будь ти людиною
Чесною і щирою
Ось це і все
День за днем швидко минають, і з ними вмирають всі наші життя
Ніхто не знає, як правильно жити
І які слова мають останніми бути і який є в цьому сенс
Будь ти людиною
Чесною і щирою
Ось це і все

36,6

36,6 — и уже столько всего навалилось,
И в чём смысл жизни, я часто забывал.
И я — не я,
Прыгал с головой в проблемы,
Ведь так интересно было жить не так, как все.
Для этого не нужен гугл.
И как подставить себя за друга, который никогда не был другом,
Это про меня.
Посреди ночи звонок — и я в западне.
И это моя последняя ложь в мире,
Которую уже развеял ветер в забвение.
Но я помню всё это,
Словно это было вчера.
Я верил людям,
Я пытался спасти ту жизнь, но увидел смерть.
И был я один на один
Снова мне приснится всё то, что пережил я.
Снова промелькну я мимо и почувствую себя, как в тот раз.
Город мой, который давно забыл обо мне, о моих грехах.
Ты навсегда в моём сердце и в том потрёпанном паспорте.
Заеду в старый двор, где прожил детство я своё.
Увижу глаза родных друзей, которые меня уже не узнают.
И в их глазах другая жизнь, а я чужой для них.
Между нами теперь пропасть.
Время — наш фильтр.
Вовремя должны мы уйти из жизни, но оставить свой след.
Хотя бы в глазах, хотя бы в сердцах.
День за днём быстро проходят, и с ними умирают все наши жизни.
Никто не знает, как правильно жить.
И какие слова должны быть последними и какой в этом смысл.
Будь человеком,
Честным и искренним.
Вот и всё.
День за днём быстро проходят, и с ними умирают все наши жизни.
Никто не знает, как правильно жить.
И какие слова должны быть последними и какой в этом смысл.
Будь человеком,
Честным и искренним.
Вот и всё.