А про зиму мені не кажи - Іво Бобул перевод на немецкий

А про зиму мені не кажи

Літа як птиці, летять, зникають
І вже те сниться, чого немає
Під небом синім, доріг багато
В житті не треба нам поспішати

А про зиму мені не кажи, бо день пахнить березовим соком
Бо на вітах моєї душі ще квітує весна синьоока
А про зиму мені не кажи, бо ще в очі тепла перелито
І на стеблах моєї душі іще медом духмяниться літо

Малює мрія, картинну з Риму
У ній і слова нема про зиму
Мережу кроки по світлій грані
Де пізнє літо, і осінь рання

А про зиму мені не кажи, бо день пахнить березовим соком
Бо на вітах моєї душі ще квітує весна синьоока
А про зиму мені не кажи, бо ще в очі тепла перелито
І на стеблах моєї душі іще медом духмяниться літо

А про зиму мені не кажи, бо день пахнить березовим соком
Бо на вітах моєї душі ще квітує весна синьоока
А про зиму мені не кажи, бо ще в очі тепла перелито
І на стеблах моєї душі іще медом духмяниться літо

Und sag mir nichts vom Winter

Die Jahre wie Vögel, sie fliegen, entschwinden
Und schon träumt man von dem, was nicht mehr ist
Unter blauem Himmel, viele Wege
Im Leben müssen wir uns nicht beeilen

Und sag mir nichts vom Winter, denn der Tag duftet nach Birkensaft
Denn auf den Zweigen meiner Seele blüht noch der blauäugige Frühling
Und sag mir nichts vom Winter, denn in meinen Augen ist noch Wärme
Und auf den Stängeln meiner Seele duftet noch der Sommer nach Honig

Die Träume malen ein Bild von Rom
Darin gibt es kein Wort über den Winter
Ich webe Schritte am hellen Rand
Wo der späte Sommer und der frühe Herbst sind

Und sag mir nichts vom Winter, denn der Tag duftet nach Birkensaft
Denn auf den Zweigen meiner Seele blüht noch der blauäugige Frühling
Und sag mir nichts vom Winter, denn in meinen Augen ist noch Wärme
Und auf den Stängeln meiner Seele duftet noch der Sommer nach Honig

Und sag mir nichts vom Winter, denn der Tag duftet nach Birkensaft
Denn auf den Zweigen meiner Seele blüht noch der blauäugige Frühling
Und sag mir nichts vom Winter, denn in meinen Augen ist noch Wärme
Und auf den Stängeln meiner Seele duftet noch der Sommer nach Honig