Осінь - Іво Бобул перевод на русский

Осінь

Сумує день листком кленовим
Згадавши літа оксамит
Твоїм прощальним тихим словом
Звучить осінній краєвид

Осінь, дивлюсь в твоє вікно
Осінь, душі не все одно
Осінь, у вирій не бери
Моєї радості і тихої жури
Осінь, мене іще не клич
Осінь, не затумань облич
Осінь, два помахи крила
В моїх німих очах не загаси тепла

Не перейти, не переїхать
Нам цю осінню заметіль
Де золота осіння втіха
Перемішала тихий біль

Осінь, дивлюсь в твоє вікно
Осінь, душі не все одно
Осінь, у вирій не бери
Моєї радості і тихої жури
Осінь, мене іще не клич
Осінь, не затумань облич
Осінь, два помахи крила
В моїх німих очах не загаси тепла

Ключем осіннім, журавлиним
Земля замкнула небеса
Та світять ягоди калини
У день осінній повиса

Осінь, дивлюсь в твоє вікно
Осінь, мені не все одно
Осінь, у вирій не бери
Моєї радості і тихої жури
Осінь, мене іще не клич
Осінь, не затумань облич
Осінь, два помахи крила
В моїх німих очах не загаси тепла

Осень

Грустит день кленовым листом,
Вспомнив лета бархат нежный.
Твоим прощальным тихим словом
Звучит осенний грустный пейзаж.

Осень, смотрю в твоё окно,
Осень, душе моей не всё равно.
Осень, в край далёкий не бери
Моей радости и тихой грусти моей.
Осень, меня ещё не зови,
Осень, не затумани лица мои.
Осень, два взмаха крыла,
В моих немых глазах не гаси тепла.

Не пройти, не проехать
Нам этой осенней метелью.
Где золотая осенняя утеха
Перемешала тихую боль мою.

Осень, смотрю в твоё окно,
Осень, душе моей не всё равно.
Осень, в край далёкий не бери
Моей радости и тихой грусти моей.
Осень, меня ещё не зови,
Осень, не затумани лица мои.
Осень, два взмаха крыла,
В моих немых глазах не гаси тепла.

Ключом осенним, журавлиным,
Земля замкнула небеса.
Но светятся ягоды калины
В осенний пасмурный день, краса.

Осень, смотрю в твоё окно,
Осень, мне не всё равно.
Осень, в край далёкий не бери
Моей радости и тихой грусти моей.
Осень, меня ещё не зови,
Осень, не затумани лица мои.
Осень, два взмаха крыла,
В моих немых глазах не гаси тепла.