Текст и перевод песни Ірина Білик - Годі вже

Годі вже

Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Я набувся в полоні,
Годі вже, годі вже.
Ще весна,
Але сніг на світанку
Замете кожне слово і крок.
Я піду – мало часу до ранку,
Не згуби мій терновий вінок.
Приголуб
Ти мене поцілунком
Ще хоч раз, тільки раз.
Влився біль мій
Отруєним трунком
До кохань і образ.
Досить вже,
Через дні, через ночі
Все мине, наче сни, відлетить.
Загасити я вогнище хочу.
Бачиш,
Попіл за вітром летить.
Годі вже. Годі вже.
Пізно вже.
Слів твоїх я не чую,
Годі вже, ти прости.
В серці – сум,
Але я не жалкую,
Не тримай, відпусти.
Хтось мені,
Мов карання, наврочив.
На коханні чорніють хрести,
Я в тобі залишитись не хочу.
Сил нема, не тримай, відпусти.
Годі вже. Годі вже.
Годі вже. Годі вже.
Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Я набувся в полоні,
Годі вже, годі вже...
Вже. Годі вже...
Вже. Годі вже...
Вже. Годі вже...

Хватит уже

Не держи
Меня больше в ладонях,
Не держи, не держи.
Хватит уже,
Я насытился пленoм,
Хватит уже, хватит уже.
Ещё весна,
Но снег на рассвете
Заметёт каждое слово и шаг.
Я уйду – мало времени до утра,
Не потеряй мой терновый венок.
Приласкай
Ты меня поцелуем
Ещё хоть раз, только раз.
Влилась боль моя
Отравленным зельем
В любви и обиды.
Довольно уже,
Сквозь дни, сквозь ночи
Всё пройдёт, словно сны, улетит.
Погасить я костёр хочу.
Видишь,
Пепел по ветру летит.
Хватит уже. Хватит уже.
Поздно уже.
Слов твоих я не слышу,
Хватит уже, ты прости.
В сердце – грусть,
Но я не жалею,
Не держи, отпусти.
Кто-то мне,
Словно наказание, наколдовал.
На любви чернеют кресты,
Я в тебе остаться не хочу.
Сил нет, не держи, отпусти.
Хватит уже. Хватит уже.
Хватит уже. Хватит уже.
Не держи
Меня больше в ладонях,
Не держи, не держи.
Хватит уже,
Я насытился пленoм,
Хватит уже, хватит уже...
Уже. Хватит уже...
Уже. Хватит уже...
Уже. Хватит уже...