Текст и перевод песни Аппекс - Озеро Амадока

Озеро Амадока

Куди ти ідеш там нічого нема
долітали слова (вслід) слова людей
Непроглядний туман

Студениста жижа дим густий пожежі
Накрий долонями світло
Настав дивовижний вечір
Якщо напрям неважливий корективи недоречні
Надкушена тінь слідом маже об побілку плечі
В паніці дрижить її тривожить твоя втеча
Біжить сходами донизу розтягнувшись у далечінь
Це кругова порука тягнуться руки крюки
Як бетонна запорука
Що ти не зникнеш за поворотом (стій)
Там закінчується карта оптріпаний папір
Осі координат Декарта підпирають небосхил
Застрягають стрілками у завихреннях торсійних полів
Непроглядний туман
Непроглядний туман

Куди ти ідеш там нічого нема
долітали слова (вслід) слова людей
Куди ти ідеш там нічого нема
Непроглядний туман

стоїш міцно на ногах
Землі кривиться дуга
Мусиш побачити сама
Древню агатрху у снігах
Тінь потримає за канат
Поки спускаєшся в розлом
Дворами метрами дрота
Глибшає глухонімота
Одвічна кригомерзлота
В нутро всипається пітьма
кислотним дощем у вазон
(непроглядний туман)
Закінчуються декорації за КПП і вАртою гОлемів
Щоби пройти потрібЕн документ
Або в дощ, кОли тепловізОри безпомічні
До озера всього пару кілометрів
Зорієнтуєшся
На каркас неакуратно Обшитий текстурами
За замурзаними мурами
Дизайнери наклеїли колаж з старих журналів замість фону
Чисто так шоб рахувалось нахалтурили

Lac Amadoka

Où vas-tu, il n'y a rien là-bas
les mots des gens arrivaient (en suivant) les mots des gens
Un brouillard impénétrable

Boue glaciale, fumée épaisse de l'incendie
Couvre la lumière avec tes mains
Un soir magnifique est arrivé
Si la direction n'est pas importante, les ajustements sont inutiles
L'ombre mordue frotte ses épaules sur la chaux blanche en suivant
Elle tremble de panique, ton évasion l'inquiète
Elle court en bas des escaliers, s'étirant dans le lointain
C'est un cercle vicieux, les mains s'étendent, les crochets
Comme une garantie de béton
Que tu ne disparaisses pas au tournant (reste)
Là, la carte se termine, du papier usé
Les axes de coordonnées de Descartes soutiennent le ciel
Ils restent bloqués par des flèches dans les tourbillons des champs de torsion
Un brouillard impénétrable
Un brouillard impénétrable

Où vas-tu, il n'y a rien là-bas
les mots des gens arrivaient (en suivant) les mots des gens
Où vas-tu, il n'y a rien là-bas
Un brouillard impénétrable

tu tiens fermement sur tes pieds
La terre se courbe
Tu dois le voir toi-même
L'ancienne agathru dans les neiges
L'ombre te tiendra par la corde
Alors que tu descends dans le creux
Des cours, des mètres de fil
La surdité s'approfondit
Le pergélisol éternel
Les ténèbres s'infiltrent dans les entrailles
Comme de la pluie acide dans un pot de fleurs
(brouillard impénétrable)
Les décors se terminent après le point de contrôle et les golems en armure
Pour passer, il faut un document
Ou sous la pluie, lorsque les caméras thermiques sont impuissantes
Le lac est à quelques kilomètres
Tu te repéreras
Sur le cadre maladroitement recouvert de textures
Derrière les murs sales
Les designers ont collé un collage de vieux magazines comme fond
Juste pour que ça compte, ils ont fait des bêtises