Текст и перевод песни Арсен Мірзоян - Бувай малий

Ще не сталося - я вже ненавиджу
Неможливі секунди розлучення
Проводжаючим, як завжди, байдуже
Їхні розклади, їхні сполучення
У цю мить не хвилюють обмеження
Ні кар'єра, ні ціни на нафту
Є останні секунди розлучення
В неможливості серця втримати правду
Не питай мене ніколи, хто я
Коли мене не стане, відповідь прийде сама
Язик, повір мені, шалена зброя
Вбиває все, лишає лиш слова

Бувай, малий, тримай фасон
Не плач - заллєш перон
Бувай малий, назавжди мій
Доросла справжність мокрих вій
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій
І я назавжди твій

А тепер помнож цю історію
Прості цифри – урок математики
На купе, на вагони, на колії
На вокзали, авто, човни, літаки
І плюс ті, що колись повірили
Свому серцю і алим парусам
Знаєш, заздрить кому сама любов
З позначкою "діти Ікаруса"

Бувай, малий, тримай фасон
Не плач - заллєш перон
Бувай малий, назавжди мій
Доросла справжність мокрих вій
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій
І я назавжди твій

Вже не тішу я себе, ще молодий
Вже мною можна забивати цвяхи
Я не помітив навіть сам, як став черствий
Невдовзі рознесуть у небо птахи
Я іноді так хочу справжню зиму хоч на день
Хочу бути снігом - день і я розтану
На жаль, ніколи не дізнатися хто я
Бо відповідь прийде, коли мене не стане

Бувай, малий, тримай фасон
Не плач - заллєш перон
Бувай малий, назавжди мій
Доросла справжність мокрих вій
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій
І я назавжди твій

Что не случилось-я уже ненавижу,
Невозможны секунды развода.
Провожающим, как всегда, безразлично
Их расписания, их сочетания.
В этот миг не волнуют ограничения,
Ни карьера, ни цены на нефть.
Последние секунды развод,
В невозможности в сердце удержать правду.
Не спрашивай меня, кто я.
Когда меня не станет, ответ придет сам.
Язык, поверь мне, шальное оружие -
Убивает все, оставляет лишь слова.

Бувай, малий, тримай фасон,
Не плачь - зальешь перрон.
Бывай мал, навсегда мой,
Взрослая подлинность мокрых ресниц.
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плачь, потому что трудно идти.
Бувай, малий, навсегда мой,
И я навсегда твой.

А теперь помножь эту историю,
Простые цифры-урок математики,
На купе, на вагоны, на пути,
На вокзалы, авто, лодки, самолеты.
И плюс те, что когда-то поверили
Своему сердцу и Алым парусам.
Знаешь, завидует кому-то сама любовь,
С пометкой "Дети Икаруса".

Бувай, малий, тримай фасон,
Не плачь - зальешь перрон.
Бывай мал, навсегда мой,
Взрослая подлинность мокрых ресниц.
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плачь, потому что трудно идти.
Бувай, малий, навсегда мой,
И я навсегда твой.

Уже не тешу я себя, что молод,
Что мной можно забивать гвозди.
Я не заметил сам, как стал черствый,
Вскоре разнесут в небо птицы.
Я иногда так хочу настоящую зиму хоть на день,
Хочу быть снегом-день и я растаю...
К сожалению, никогда не узнать кто я,
Ибо ответ придет, когда меня не станет.

Бувай, малий, тримай фасон,
Не плачь - зальешь перрон.
Бывай мал, навсегда мой,
Взрослая подлинность мокрых ресниц.
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плачь, потому что трудно идти.
Бувай, малий, навсегда мой,
И я навсегда твой.