Текст и перевод песни Артем Лоик - Гори

Гори

А що буде — те буде! Ми стріляли в люстерце!
А що куля — те в груди! А що слово — те в серце!
Чи Ісуси, чи Будди, скільки вір, — стільки бруду
Та одне тільки вічне — як раніше ми люди

А що вийде — те вийде... Як могли — так ходили!
Не любили — вбивали, а вбивали — любили...
А що вийде — те вийде! Тільки ангели ви де?
Кажуть тут за дверима. За дверима могили...

А що знати — не знати! А що бачити — темінь!
А молитви — на мати! А ікони — на меми...
А пророків — впізнати, як вони вляжуться спати
А дорога від мене — йде напевно — до мене

А що потом — те потім, а що сталось — те зараз...
Скільки коштує злотих райське аблуко даром?
А всі роти до роту своєчасного гроту...
А монети — нездарам, а талант — ідіотам...

[Приспiв]:
Я за невидимими горами
Тільки чорні твої очі і шукав!
Я за невидимими горами!
Через чорне море, повне чорних кав!

Я за невидимими горами!
Залишу чорній ночі, з чорних літер, чорний слід!
Я за невидимими горами!
З чорної діри кричу на весь цей білий світ!

Що зможу, те знайду і не втрачу!
Ми від дошок до дошок, ми від панча до панча!
А що станеться — хай те розмалюється хайпом
І вперед до потопу! Хто з Фейсом, хто з Потапом

Справедливість, правдивість, непідкупність і віра, —
Так, ми з вами пробились! Тільки в хащі до звіра!
І за те що брав ти лист, де надії іскрились
І в його пащі померли, — ці слова народились!

А довічне — не вічне, а центральні — не в центрі
А що гучно — не вірші, а що влучно — не в центи...
Що відверто — не ніжно, президенти — не стенди
А що гасне — не свічка, а що віра — не церква...

Що зістанеться бро — існувати з розмахом!
Хтось рубає бабло тільки часто на плахах!
І шинкують руками, наші шкури роками
І летять наші голови із гори колобками!

[Приспiв]:
Я за невидимими горами!
Тільки там, де золота нема!
Я за невидимими горами!
Тільки там, де краща пісня німа

Я за невидимими горами!
Дійду, дістану, відшукаю свій причал!
Я за невидимими горами!
Бачу його, але невже, це те, — з чого почав!

Я за невидимими горами!
Знову забуду, знову сліпо розпочну!
Я за невидимими горами!
А розпочну — це ж розпач, ну!

Я за невидимими горами!
Знову гатитиму руками в двері дому!
Я за невидимими горами!
Поки не зрозумію, що я сам закрився в ньому!

Гори

А что будет — то будет! Мы стреляли в зеркало!
А что пуля — то в грудь! А что слово — то в сердце!
Иисусы ли, Будды ли, сколько вер, — столько грязи.
Но лишь одно вечно — как и прежде, мы люди.

А что выйдет — то выйдет... Как умели — так жили!
Не любили — убивали, а убивали — любили...
А что выйдет — то выйдет! Только ангелы вы где?
Говорят, здесь, за дверью. За дверью могилы...

А что знать — не знать! А что видеть — то тьма!
А молитвы — на мать! А иконы — на мемы...
А пророков — узнать, как они улягутся спать,
А дорога от меня — ведет, наверно, — ко мне.

А что потом — то потом, а что сталось — то сейчас...
Сколько стоит в злотых райское яблоко даром?
А все рты — до своего грота...
А монеты — бездарям, а талант — идиотам...

[Припев]:
Я за невидимыми горами
Только черные твои глаза и искал!
Я за невидимыми горами!
Сквозь черное море, полное черного кофе!

Я за невидимыми горами!
Оставлю черной ночи, из черных букв, черный след!
Я за невидимыми горами!
Из черной дыры кричу на весь этот белый свет!

Что смогу, то найду и не потеряю!
Мы от доски до доски, мы от начала до конца!
А что случится — пусть то разукрасится хайпом.
И вперед, до потопа! Кто с Фейсом, кто с Потапом.

Справедливость, правдивость, неподкупность и вера —
Да, мы с тобой пробились! Только в чащу, к зверю!
И за то, что ты брал листок, где надежды искрились,
И в его пасти умерли — эти слова родились!

А вечное — не вечно, а центральные — не в центре,
А что громко — не стихи, а что метко — не в цели...
Что искренне — не нежно, президенты — не стенды,
А что гаснет — не свеча, а что вера — не церковь...

Что останется, бро — существовать с размахом!
Кто-то рубит бабло, только часто на плахе!
И шинкуют руками, наши шкуры годами,
И летят наши головы с горы колобками!

[Припев]:
Я за невидимыми горами
Только там, где золота нет!
Я за невидимыми горами!
Только там, где лучшая песня нема!

Я за невидимыми горами!
Дойду, добуду, отыщу свой причал!
Я за невидимыми горами!
Вижу его, но неужели это то, — с чего начал!

Я за невидимыми горами!
Снова забуду, снова слепо начну!
Я за невидимыми горами!
А начну — это же отчаянье, ну!

Я за невидимыми горами!
Снова буду стучаться руками в двери дома!
Я за невидимыми горами!
Пока не пойму, что я сам закрылся в нем!