Під ковдрою - Вероника Коваленко перевод на русский

Під ковдрою

Іноді коли треба сказати
Слова уже не потрібні
Ми загубимося десь під ковдрою
Вона душу льодяну зігріє
Це кохання напевно
Любити тебе стало в момент настільки буденно
Нам навіть заздрить дехто
Та щоб бути в раю ми пройшли найтемніше пекло
Він знає що я все одно боюсь
Що втрачу розум і знову розіб'юсь
Хочу віддати серце конкретному а не комусь
Іноді коли треба сказати
Слова уже не потрібні
Ми загубимося десь під ковдрою
Вона душу льодяну зігріє
Іноді коли треба сказати
Слова уже не потрібні
Ми загубимося десь під ковдрою
Вона душу льодяну зігріє
Ти бачиш мене наскрізь я бачу тебе скрізь
В моєму житті сподіваюсь ти не просто гість
Поряд з тобою моє друге ім'я - ніжність
Знайти схожого на себе в цьому світі стала така рідкість
Не відпусти мене прошу
Подаруй ще одну щасливу добу
Закривай моїм сміхом свою пустоту
Дівчата не говорять перші проте я скажу
Іноді коли треба сказати
Слова уже не потрібні
Ми загубимося десь під ковдрою
Вона душу льодяну зігріє
Іноді коли треба сказати
Слова уже не потрібні
Ми загубимося десь під ковдрою
Вона душу льодяну зігріє
Іноді коли треба сказати
Слова уже не потрібні
Ми загубимося десь під ковдрою
Вона душу льодяну зігріє
Іноді коли треба сказати
Слова уже не потрібні
Ми загубимося десь під ковдрою
Вона душу льодяну зігріє

Под одеялом

Иногда, когда нужно сказать,
Слова уже не нужны.
Мы потеряемся где-то под одеялом,
Оно душу ледяную согреет.
Это любовь наверное,
Любить тебя вдруг стало так буднично.
Нам даже завидуют некоторые,
Но чтобы в рай попасть - прошли кромешный ад.
Он знает, я всё равно боюсь,
Что потеряю рассудок, и снова разобьюсь.
Хочу отдать сердце конкретному, а не кому-то.
Иногда, когда нужно сказать,
Слова уже не нужны.
Мы потеряемся где-то под одеялом,
Оно душу ледяную согреет.
Иногда, когда нужно сказать,
Слова уже не нужны.
Мы потеряемся где-то под одеялом,
Оно душу ледяную согреет.
Ты видишь меня насквозь, я вижу тебя везде,
В моей жизни надеюсь, ты не просто гость.
Рядом с тобой моё второе имя - нежность,
Найти похожего на себя в мире стала редкость.
Не отпускай меня, умоляю,
Подари ещё один счастливый день,
Закрой моим смехом свою пустоту,
Девушки не говорят первыми, но я скажу:
Иногда, когда нужно сказать,
Слова уже не нужны.
Мы потеряемся где-то под одеялом,
Оно душу ледяную согреет.
Иногда, когда нужно сказать,
Слова уже не нужны.
Мы потеряемся где-то под одеялом,
Оно душу ледяную согреет.
Иногда, когда нужно сказать,
Слова уже не нужны.
Мы потеряемся где-то под одеялом,
Оно душу ледяную согреет.
Иногда, когда нужно сказать,
Слова уже не нужны.
Мы потеряемся где-то под одеялом,
Оно душу ледяную согреет.