Текст и перевод песни Виктор Павлик - Недописана книга - Live

Недописана книга - Live

Собі забрала ключі.
І хоч кричи не кричи.
Не відкриває тепер - двері.
Моя чарівна мала.
Моя єдина мета.
Зробити так щоб було.
Тобі добре.

Знову тікаю у сни.
Де обіймаю тебе.
Наче розірветься серце ось ось.
І залишається знов.
Просто забути і все.
Так легко сказати але.
Так ми не схожі.

Ти недописана, книга моя.
Ти моє небо, повне дощу.
Ти моє макове поле.
П'яниш і вбиваєш.
Ти берегиня всіх моїх сліз.
І як тільки можна кохати таку.
Ні я не знаю, не знаю, не знаю, не знаю.

Так цілувала до сліз.
Прошила сяйвом наскрізь.
Тремтіли губи й слова.
Така відверта.
I роки фото в альбом.
Весна біжить у вікно.
А ти не зі мною дивлюсь.
Така не прикрита.

Знову тікаю у сни.
Де обіймаю тебе.
Наче розірветься серце ось ось.
І залишається знов.
Просто забути і все.
Так легко сказати але.
Так ми не схожі.

Livre inachevé - En direct

Tu as pris les clés avec toi.
Et même si je crie, je crie.
Elle ne s'ouvre pas maintenant - la porte.
Mon petit charme.
Mon seul but.
Faire en sorte que ce soit.
Tu vas bien.

Je retourne dans mes rêves.
Où je t'embrasse.
Comme si mon cœur allait se briser tout de suite.
Et reste à nouveau.
Juste oublier et tout.
C'est si facile à dire, mais.
Nous ne sommes pas si différents.

Tu es un livre inachevé, mon livre.
Tu es mon ciel, plein de pluie.
Tu es mon champ de coquelicots.
Tu ivres et tu tues.
Tu es la gardienne de toutes mes larmes.
Et comment est-il possible d'aimer quelqu'un comme ça.
Non, je ne sais pas, je ne sais pas, je ne sais pas, je ne sais pas.

J'ai embrassé jusqu'aux larmes.
J'ai traversé l'éclat.
Mes lèvres et mes mots tremblaient.
Si honnête.
Et des années de photos dans un album.
Le printemps court à la fenêtre.
Mais tu ne regardes pas avec moi.
Si ouvert.

Je retourne dans mes rêves.
Où je t'embrasse.
Comme si mon cœur allait se briser tout de suite.
Et reste à nouveau.
Juste oublier et tout.
C'est si facile à dire, mais.
Nous ne sommes pas si différents.