Текст и перевод песни Гоня - Мультивсесвіт

Мультивсесвіт

Ми тут не самі
В пам'яті занесені

Ми тут не самі
(Ми тут не самі)
Ми тут не самі
В пам'яті занесені
Ми тут не самі
(Ми тут не самі)
Ми тут не самі
В пам'яті занесені

Небо нам не дасть тепла, сонця майже нема
Тінь сідала біля нас, сунься — вона жива
Я натискав на плей, мінялись пори року
Випари, хардкор мій, випускали пори року
Я втікав від себе сам, про це писав
Про це з воза шукати: куди поділись небеса?
Паранормальний світ, де ранок ранить зір
Я викрадав тепло у лав, ховав у рани сніг
Та не додому ми йшли, ми покидали наш дім
Епіцентр подій, нам покидали вожді
Ми перетнемо море, перетнемо океан
Шукали щастя в людях, але там його нема
Час все біжить, а ми біднішими не стали
В тому нічого такого - ми поснідаєм глистами
Встанемо з диванів, містами та не самі
Нас називатимуть так: Останні та незламні
Далі постелимо лезо, підемо по ньому босими
Наскільки вистачить людей, напевно до зими
Цікаво: чи залишаться для нас сидячі місця?
Втомились наші ноги, втомились і серця

Ми тут не самі
(Ми тут не самі)
Ми тут не самі
В пам'яті занесені
Ми тут не самі
(Ми тут не самі)
Ми тут не самі
В пам'яті занесені

Multiverse

We're not alone here, my love
Etched in memory's embrace

We're not alone here, my love
(We're not alone here)
We're not alone here, my love
Etched in memory's embrace
We're not alone here, my love
(We're not alone here)
We're not alone here, my love
Etched in memory's embrace

The sky won't give us warmth, there's barely any sun
A shadow sat beside us, come closer – it's alive
I pressed play, the seasons changed
Vapors, my hardcore, released the seasons' reign
I ran from myself, wrote about this plight
Searching in vain: where did the heavens take flight?
A paranormal world, where morning stings the eyes
I stole warmth from the flames, hid snow in my wounds' disguise
But we weren't going home, we were leaving our place
The epicenter of events, our leaders abandoned the race
We'll cross the sea, we'll cross the ocean wide
Searched for happiness in people, but it wasn't inside
Time keeps running, but we haven't become more poor
Nothing wrong with that – we'll breakfast on worms, that's for sure
We'll rise from our couches, through cities, but not alone
They'll call us this: The Last and Unbroken, known
We'll lay down the blade, walk on it barefoot and bold
As long as there are enough people, perhaps until the cold
I wonder: will there be seats left for us to claim?
Our legs are tired, darling, our hearts are tired the same

We're not alone here, my love
(We're not alone here)
We're not alone here, my love
Etched in memory's embrace
We're not alone here, my love
(We're not alone here)
We're not alone here, my love
Etched in memory's embrace