На вихід (1 раунд Exit Battle) - Краснопольський перевод на немецкий

На вихід (1 раунд Exit Battle)

97- го весною сказали з речима на вихід
Я лише плачу, та я цим кажу спасибі
Ви мене дістали і цей світ такий красивий
Хватить зиряти на мене я не відчуваю сили
Мене тримає на руках якась блін тьотя великан
І ще мужик в палаті з перегаром в одязі Кельвін Кляйн
Ручки малі та пальці, крики, слюні я в паніці
Дали мені життя, я поки частина із ілюстрації
Тримайте голову мою, виховайте нормально вас молю
Щоб коли депресивні дні бували, знав що там налють
І накормлять щоб не було кому у горлі
А якщо так то залишіть мене краще в дітдомі
І це нормально що я думаю наперед
Я відчуваю ви від сьогодні мій оберег
І я росту ви подивіться я вже не такий пустун
Іду у перший клас, мені кажуть Сергій не депресуй
І що сказати? Не знаю чи житуха вдалась
Мені уже 8 я такий щасливий у водолазці
Не знав що колись стану на граблі власні
Підлітками почали красти, ми парились як в лазні
Це все було якось по приколу і по пяні
Тату прошу не бий і не розказуй це все мамі
Мріяв написати книгу, а зараз вилами по воді
Розкажеш синок тепер про книгу в тюрьмі
Знову весною сказали з речима на вихід
Я голосно плачу, цим я вам кажу спасибі
Дістали мене і цей світ вже не такий красивий
Зеки палять, а я не відчуваю сили

Auf den Weg hinaus (1. Runde Exit Battle)

Frühling '97, hieß es: Sachen packen, raus hier
Ich weine nur, doch damit sag ich dir: Danke
Ihr zogt mich raus und diese Welt, sie strahlt so schön
Hört auf zu starren, ich spür gar keine Kraft mehr
Hält mich 'ne Tante, riesengroß, verdammt in Armen
Ein Kerl im Raum, nach Fusel stinkend, Calvin-Klein-Klamotten
Winzige Händchen, Finger, Schreie, Sabber – Panik
Ich krieg das Leben, bin erstmal nur 'ne Skizze
Stützt meinen Kopf, erzieht mich ordentlich, ich fleh
Damit in Depri-Tagen ich weiß, dass wer mich streichelt
Und füttert, dass kein Kloss mehr in der Kehle steckt
Doch geht das nicht, lasst mich lieber im Heim zurück
Normal, dass ich schon jetzt so weit voraus denk
Ich fühl, ab heute seid ihr mein Schutzamulett
Ich wachse, seht doch – nicht mehr der alberne Lausbub
Erste Klasse, höre: "Sergej, kein Grund depressiv"
Was sag ich schon? Unklar, ob Leben wirklich glückt
Bin schon acht, so froh im Rollkragenpulli hier
Ahnte nicht, ich trete später selbst ins Messer
Als Teenager fingen wir zu klauen an, Stress wie im Dampfbad
Alles nur aus Spaß und Alkohol-Rausch damals
"Papa, bitte schlag nicht und verrat's ja nicht Mama"
Träumte vom Buch, doch jetzt nur rausgeschmissenes Geld
"Erzähl du, Söhnchen, jetzt vom Buch dort im Knast"
Wieder Frühling, hieß es: Sachen packen, raus hier
Ich weine laut, damit sag ich: Danke euch
Ihr habt mich fertig, diese Welt nicht mehr so schön
Zünden Kippen an, Knastbrüder, keine Kraft mehr