A Memory in Blood - Крода перевод на немецкий

A Memory in Blood

Пам'ять, що піниться в жилах струмками
Чи рікою тече, чи б'є джерелами –
Шепоче, кричить або грима громами;
Загравами сипле чи рветься Вітрами –
Пам'ять крізь простір; крізь час, що віками
Летить в небуття, – наш ланцюг з прабатьками
Роду зв'язок поміж ними та нами.
Пам'ять у крові! – височиться горами.

В міжгір'ї сивіють тумани:
Тумани-спогади минулих століть...
Прадавньої Віри кургани,
Порослі хвощами та мохами
Укриті роками до верховіть.

Хай рунами зморшки карбують лице,
Волосся знецвітиться блідими льодами:
Честь та кров – понад усе!
Славу на крилах сталевих несе
Дух Героїв, що розірвуть кайдани.

А крони дерев все також листя скидають
Як і сотні років тому – несамовито.
Уламками криги у повінь спливають,
Тануть, але все ще чекають –
Предків обличчя, забуттям оповиті...

Ті ж самі співають пісні
Збентеженими голосами –
Там, де все також Купальські вогні
Палають, мов зорі у височині.
Та сіють вночі нащадкам снами...

Eine Erinnerung in Blut

Erinnerung, die schäumend in den Adern fließt,
Ob als Strom, ob als Fluss, ob als Quelle entspringt –
Flüstert, schreit oder mit Donnern grollt;
Mit Feuersbrünsten sprüht oder mit Winden reißt –
Erinnerung durch den Raum; durch die Zeit, die seit Jahrhunderten
Ins Nichts fliegt, – unsere Kette zu den Urahnen,
Die Verbindung des Geschlechts zwischen ihnen und uns.
Erinnerung im Blut! – erhebt sich wie Berge.

Im Tal grauen Nebel:
Nebel-Erinnerungen vergangener Jahrhunderte...
Grabhügel des uralten Glaubens,
Überwachsen mit Schachtelhalmen und Moosen,
Bedeckt mit Jahren bis zu den Gipfeln.

Mögen Runen als Falten das Gesicht prägen,
Das Haar mit blassem Eis erbleichen:
Ehre und Blut – über alles!
Ruhm auf stählernen Flügeln trägt
Der Geist der Helden, der die Fesseln sprengen wird, meine Liebste.

Und die Baumkronen werfen immer noch ihr Laub ab,
Wie vor hunderten von Jahren – wild.
Mit Eisschollen treiben sie in die Flut,
Schmelzen, aber warten immer noch –
Gesichter der Vorfahren, von Vergessenheit umhüllt...

Dieselben singen Lieder,
Mit verwirrten Stimmen –
Dort, wo immer noch die Mittsommerfeuer
Lodern, wie Sterne in der Höhe.
Und säen nachts den Nachkommen Träume...