Poppyflowers Are Blossoming, Part II /Kampf Version 2008/ - Крода перевод на русский

Poppyflowers Are Blossoming, Part II /Kampf Version 2008/

І степ востаннє над рікою
Ординець міряв головою...
Все ближче коні, лиця злі,
Схрестились, скрегнули шаблі,
Переплелися іскри з кров'ю,
І знову криком Придніпров'я
Прошив у жасі людолов.
Та біснувалась криця знов,
Шипіла кров, шипіла піна.
Козак вимощував долину
Чужинським трупом, як умів,
Як вчився в Січі і в братів
На славнім Доні у поході.
Ординців б'є козак вже в броді.
Бере ординців переляк:
– То це шайтан!
Це не козак!
Козак всміхнувся в довгі вуса:
– З шайтанами не вперше б'юся.
Узнали, що таке козак,
Якого люди кличуть: Мак. –
І знову зброя у двобої
Дзвенить над збитою водою,
І квасить нелюдів ріка, –
Не ломить сила козака.

Та от надходить чорна зрада:
Дрантя, попихач скрався ззаду,
Він чином – кат, душею – гад.
Увесь продався за дукат.
Тихцем підвів іуда зброю,
Озвався постріл над рікою,
І на коня схиливсь козак.
– Пропав козак! Загинув Мак! –
Ординці кинулись до нього.
Козак на них поглянув строго:
– Ні, не загинув я, кати,
Поміж людьми мені цвісти! –
Кати підводять вгору зброю:
– Твій цвіт, життя вже за тобою,
Козаче, зробимо отак:
Шаблями скришимо на мак –
Ординці воїна скришили,
На землю впало тіло біле,
І, наче зерно, проросло,
А влітку маком зацвіло...

Давно ординців і іуду
В моїм краю забули люди,
Бо їхній слід – страшний укіс
Травою мертвою поріс.
А мак цвіте віки в роздоллі –
В косі дівочій і у полі.
А мак цвіте!

Маки цветут. Часть II /Боевая версия 2008/

И степь в последний раз над рекою
Ордынец мерял головою...
Все ближе кони, лица злы,
Скрестились, скрежетнули сабли,
Переплелися искры с кровью,
И вновь криком Приднепровье
Прошил в ужасе люд-насильщик.
Но билась сталь клинка все свирепей,
Шипела кровь, шипела пена.
Казак усыпал всю долину
Чужим трупом, как умел,
Как учился в Сечи и у братьев
На славном Доне в походе.
Ордынцев бьет казак уже в броде.
Берет ордынцев переляк:
– То шайтан!
Это не казак!
Казак усмехнулся в длинные усы:
– С шайтанами не впервой бьюсь я.
Узнали, что такое казак,
Которого люди зовут: Мак. –
И снова оружие в поединке
Звенит над сбитою водою,
И красит нелюдей река, –
Не ломит силу казака.

Но тут приходит черная измена:
Дранье, подлиза скрався сзади,
Он видом – палач, душой – гад.
Весь продался за дукат.
Тайком поднял иуда оружие,
Озвался выстрел над рекою,
И на коня склонился казак.
– Пал казак! Погиб Мак! –
Ордынцы кинулись к нему.
Казак на них взглянул строго:
– Нет, не погиб я, палачи,
Среди людей мне цвести! –
Палачи подымают вверх оружие:
– Твой цвет, жизнь уже за тобою,
Казак, сделаем вот так:
Саблями искрошим на мак –
Ордынцы воина искрошили,
На землю упало тело белое,
И, будто зерно, проросло,
А летом маком расцвело...

Давно ордынцев и иуду
В моем краю забыли люди,
Ибо их след – страшный укос
Травой мертвой зарос.
А мак цветет века в раздолье –
В косе девичьей и в поле.
А мак цветет!