Текст и перевод песни Mertvyj Piven - Absolutely Vodka

Absolutely Vodka

Горілка украй розбещує
чоловічі товариства
Мусить бути хоч якась дама -
Iнакше капець. На третій годині всі
звіріють, на четвертій - можливе
Pозмахування бритвами чи топірцями
На п'ятій відбуваються каяття з плачем
цілування рук і ніг
тож украй необхідна хоч якась дама
щоб це не виглядало так огидно

Того разу в нашому товаристві
не було жодної дами
Йшла п'ята години пиятики

Він намагається щось вичитати
з моєї долоні

Ого, каже він, я навіть не можу
Cказати тобі всієї правди, ого
Кажи, кажу

(Мені по цимбалах, я хоч і зараз готовий
на все - у свої тридцять років, бо я
готовий, бо п'ята година, бо маю право
на правду, бо мені по цимбалах)

Ого, каже він, я навіть не знаю
як це тобі сказати, ого
Вали, палю

(Мені фіолетово, я хоч і зараз - вену
чи кулю в чоло - у свої заледве тридцять
бо я фіолетовий, бо п'ята година, бо хочу
знати, якою страшною вона б не була)

За третім разом він вимовляє
своє "сором сім". Ах, яка полегкість!

Цілих сімнядцять років! Яка просторість!
Яка прозорість
на обріях!

Пам'ятаю як зараз:
десь коло третьої ранку
ціле кодло вивалює на свіже повітря
все допито, жодної сигарети,
мпотикаючись розтинаємо темряву.

Потім ще зненацька:
Cпітнілу долоню витираю ою зелену траву
Cаме так, зелену, бо - середина квітня

Absolutely Vodka

Vodka utterly corrupts
male company.
There must be at least one woman present -
otherwise, it's a disaster. By the third hour, everyone
goes wild, by the fourth - there's likely
brandishing of razors or hatchets.
By the fifth, there are tearful repentances,
kissing of hands and feet.
So, at least one woman is absolutely necessary
so that it doesn't look so disgusting.

That time, in our company,
there wasn't a single woman.
It was the fifth hour of our drinking spree.

He's trying to read something
from my palm.

Whoa, he says, I can't even
tell you the whole truth, whoa.
Tell me, I say.

(I don't give a damn, I'm ready even now
for anything - at thirty years old, because I'm
ready, because it's the fifth hour, because I have the right
to the truth, because I don't give a damn.)

Whoa, he says, I don't even know
how to tell you this, whoa.
Spill it, I'm burning.

(I couldn't care less, even now - a vein
or a bullet to the head - at barely thirty,
because I couldn't care less, because it's the fifth hour, because I want
to know, however terrible it may be.)

On the third try, he utters
his "shame seven". Ah, what a relief!

A whole seventeen years! What spaciousness!
What clarity
on the horizons!

I remember it like it was yesterday:
around three in the morning,
a whole pack of us spills out into the fresh air,
everything's drunk, not a single cigarette,
stumbling, we cut through the darkness.

Then, suddenly:
I wipe my sweaty palm on the green grass.
Yes, green, because - it's mid-April.