Текст и перевод песни Mertvyj Piven - Absolutely Vodka

Absolutely Vodka

Горілка украй розбещує
чоловічі товариства
Мусить бути хоч якась дама -
Iнакше капець. На третій годині всі
звіріють, на четвертій - можливе
Pозмахування бритвами чи топірцями
На п'ятій відбуваються каяття з плачем
цілування рук і ніг
тож украй необхідна хоч якась дама
щоб це не виглядало так огидно

Того разу в нашому товаристві
не було жодної дами
Йшла п'ята години пиятики

Він намагається щось вичитати
з моєї долоні

Ого, каже він, я навіть не можу
Cказати тобі всієї правди, ого
Кажи, кажу

(Мені по цимбалах, я хоч і зараз готовий
на все - у свої тридцять років, бо я
готовий, бо п'ята година, бо маю право
на правду, бо мені по цимбалах)

Ого, каже він, я навіть не знаю
як це тобі сказати, ого
Вали, палю

(Мені фіолетово, я хоч і зараз - вену
чи кулю в чоло - у свої заледве тридцять
бо я фіолетовий, бо п'ята година, бо хочу
знати, якою страшною вона б не була)

За третім разом він вимовляє
своє "сором сім". Ах, яка полегкість!

Цілих сімнядцять років! Яка просторість!
Яка прозорість
на обріях!

Пам'ятаю як зараз:
десь коло третьої ранку
ціле кодло вивалює на свіже повітря
все допито, жодної сигарети,
мпотикаючись розтинаємо темряву.

Потім ще зненацька:
Cпітнілу долоню витираю ою зелену траву
Cаме так, зелену, бо - середина квітня

Абсолютно водка

Водка крайне распускает
мужские компании.
Должна быть хоть какая-то дама -
Иначе капец. На третий час все
звереют, на четвертый - возможно
размахивание бритвами или топорами.
На пятый происходят покаяния с плачем,
целование рук и ног,
потому крайне необходима хоть какая-то дама,
чтобы это не выглядело так отвратительно.

В тот раз в нашей компании
не было ни одной дамы.
Шел пятый час попойки.

Он пытается что-то вычитать
по моей ладони.

Ого, говорит он, я даже не могу
сказать тебе всей правды, ого.
Говори, говорю.

(Мне по цимбалам, я хоть и сейчас готов
на все - в свои тридцать лет, потому что я
готов, потому что пятый час, потому что имею право
на правду, потому что мне по цимбалам.)

Ого, говорит он, я даже не знаю,
как это тебе сказать, ого.
Валяй, палю.

(Мне фиолетово, я хоть сейчас - вену
режь или пулю в лоб - в свои без малого тридцать,
потому что мне фиолетово, потому что пятый час, потому что хочу
знать, какой бы страшной она ни была.)

С третьего раза он выговаривает
свое "стыд и срам". Ах, какая легкость!

Целых семнадцать лет! Какой простор!
Какая прозрачность
на горизонте!

Помню, как сейчас:
где-то около трех часов ночи
вся кодла вываливает на свежий воздух,
все выпито, ни одной сигареты,
спотыкаясь, рассекаем темноту.

Потом еще внезапно:
вспотевшую ладонь вытираю об эту зеленую траву.
Именно так, зеленую, потому что - середина апреля.