Інтро з лікарні - Міша Правильний перевод на немецкий

Інтро з лікарні

Одна трубка стирчить із спини, інша із пеніса
Температура під 40, цікаво, якщо я згорю зараз то чи стану я феніксом?
Дамблдор дивиться на мене зі скепсисом

Дамблдор - я так називаю сусіда
Йому 85
Він помирає, марить та кличе сина
Сина немає
Тож крики потроху зникають
Замість них з його рота на підлогу ллється слина

В палаті темно сумно та безнадійно
Цим палата нагадує мені росію, не смійся друже
Тут навіть так само вдихнути на повні груди не можна
Коли намагаюсь то боляче дуже
Яке там одужання?

Нарешті морфін починає діяти
І я зйобуюсь із реальності туди
Де цей світ ще не розлітається на шматки
Вжух - і вже за секунду я вже в іншому місці
Так, коли є морфін - я швидкий

Це місце де я ховаюсь
Тут невеличка кімната, книжка з казками
Та піанінка механічна заведена

Вона мені грає, я беру книжку та починаю читати казки вголос
І це гріє з середини

Люблю вигадувати та читати різне
Особливо коли ніхто не аналізує
Чи достатньо наповнене воно алегоріями і сенсом
Бля, я читаю казки в уявній кімнаті
Від'ібіться вже, поціновувачі мистецтва

Ці казки про добро та про мрію
Про окремих людей та про цілі народи
Про любов, яка справжня, не ту, що в кіно чи у тупорилих піснях
А ту, яку робить із нами природа

Це казки про героїв та про слабаків
Про дурнів розумних та про тупих ерудитів
Про ситуації коли начебто треба прикласти пістолета до скроні
Але ти чомусь обираєш радіти

Нащо я це роблю?
Бо в моїй пірамідці це фундаментально важлива потреба
Якщо ти вже тут, то сідай, в мене є ще пару історій в кишені
Може одна із них саме для тебе
А чому ні?
Ми такі всі прохавані та розумні
Але шось досі не схожі на нормального людського виду зразок
Може це якраз через те, що нам все ж таки трішечки не вистачає казок

Intro aus dem Krankenhaus

Ein Schlauch ragt aus meinem Rücken, ein anderer aus meinem Penis
Fieber über 40, ich frage mich, wenn ich jetzt verbrenne, werde ich dann zu einem Phönix?
Dumbledore sieht mich skeptisch an

Dumbledore – so nenne ich meinen Nachbarn
Er ist 85
Er stirbt, phantasiert und ruft nach seinem Sohn
Sein Sohn ist nicht da
Also verstummen die Schreie allmählich
Stattdessen fließt Speichel aus seinem Mund auf den Boden

Im Krankenzimmer ist es dunkel, traurig und hoffnungslos
Das Krankenzimmer erinnert mich an Russland, lach nicht, meine Süße
Hier kann man nicht mal tief durchatmen
Wenn ich es versuche, tut es sehr weh
Was für eine Genesung?

Endlich beginnt das Morphin zu wirken
Und ich entfliehe der Realität dorthin
Wo diese Welt noch nicht in Stücke zerfällt
Wusch – und schon in einer Sekunde bin ich an einem anderen Ort
Ja, wenn ich Morphin habe – bin ich schnell

Das ist der Ort, an dem ich mich verstecke
Hier ist ein kleines Zimmer, ein Buch mit Märchen
Und ein mechanisches Klavier, das aufgezogen ist

Es spielt für mich, ich nehme das Buch und beginne, die Märchen laut vorzulesen
Und das wärmt mich von innen

Ich liebe es, mir Dinge auszudenken und Verschiedenes zu lesen
Besonders wenn niemand analysiert
Ob es genug Allegorien und Sinn enthält
Verdammt, ich lese Märchen in einem imaginären Raum
Lasst mich in Ruhe, ihr Kunstkenner

Diese Märchen handeln von Gutem und von Träumen
Von einzelnen Menschen und von ganzen Völkern
Von der Liebe, der echten, nicht der aus dem Kino oder aus dummen Liedern
Sondern der, die die Natur mit uns macht

Das sind Märchen über Helden und über Schwächlinge
Über dumme Kluge und über stumpfsinnige Gelehrte
Über Situationen, in denen man sich eigentlich eine Pistole an die Schläfe halten sollte
Aber du entscheidest dich irgendwie, dich zu freuen

Warum mache ich das?
Weil es in meiner Pyramide ein fundamental wichtiges Bedürfnis ist
Wenn du schon hier bist, setz dich, ich habe noch ein paar Geschichten in der Tasche
Vielleicht ist eine davon genau für dich
Warum nicht?
Wir sind alle so schlau und erfahren
Aber irgendwie sehen wir immer noch nicht wie ein normales menschliches Exemplar aus
Vielleicht liegt es daran, dass uns doch ein bisschen Märchen fehlen