Маша та пострадянський синдром - Міша Правильний перевод на немецкий

Маша та пострадянський синдром

Маша була розумною дівчинкою із родини київських роботяг
Тато працював на СТО, бухав, бив маму
Але мама все стягне
Вдень у мами робота, вночі нянею
Чужих дітей доглядать
Все як у маленьких людей
Все як у Гоголя
Мама любила цю хтонь,
Совкові фільми то її улюблені шоу
Фразочки типу
Не виноватая я - он сам пришёл
Бьет значит любит
От тюрьми и от суми
Раз на рік Алушта, раз на тиждень
Самогон у куми вдома коли
Чоловік бухав в гаражі
Де була Маша в цей час ніхто не знав
Але то жизнь

Мама дивилась новини про гламурне життя зірок
Слухала Стаса Міхайлова та гавно-рок
Дивилась іронію долі
Та мріяла бути гостею гламурного балу
Мама звикла бути жертвою заради когось
Всі так живуть
Так ій родіна заповідала
Мама мала голову і могла перебудувати своє життя
Та мама проїбала

Тато Маші любив водяру, сало
Та з чорного хліба грєнки
Слухав кучіна, підспівував человек в тєлогрейке
Цитував Висоцького, Бродського та професора прєображенського
Тато маші алкаш зовні
Та в душі - інтелігенція
Щовечора за телевізором філософія на кшталт
Загубили страну
Ось раніше люди були
Мій батя пройшов війну
Сталін в кулаці державу тримав
Гагарін літав у космос
А зараз - це не країна, а якийсь тотальний калхоз

Тато змалку ввібрав у себе тільки правильні цінності
Бути мужиком, якщо любити то королеву
Якщо красти то шоб красіво всьо
Можна і нє красіво
Тікі шоб не працювати багато
Плюс хазяїн СТО мудак
Філософія машиного тата складалась із бардів-алкашів
Поганих поетів тіпа Єсеніна і бухла
Тож кожного вечора від наєбєнівався в хлам
Бив жінку, плакав, заспокоював доньку, лягав спати
Тато міг стати людиною
Та вирішив проібати

Маша з самого дитинства була талановита
Любила співати
Під час сімейних свят її кликали мама і тато
Гості аплодували тому як вона виконувала Пугачову Алєгрову
Та іншу ібаніну попсову
Маша була красива і трохи подорослішав
Підсіла на нові мотиви качового речетатива
Про падіки, траву та заборонені речовини
Ну ти знаєш
Всі оті атрибути нашої прогресивної країни
Кинулась до нового досвіду, нових друзів і легких бабок
Маша молода і вільна
Вона може собі це дозволити
Ніхто не завадить
Ну ти знаєш
Коли ти молодий вбивати себе ніхто не завадить

Згодом таке життя Маші почало набридати
Друзі виявились не друзями а якоюсь хуйньою ватною
Тобто несправжньою
Тобто раду собі треба було давати терміново
Маша підзібралась і вирішила почати життя знову
З чистого листа змінитись і побудувати нормальне шось
Чи вдасться то Маші досі не знає ніхто

Бо друзі гандони ще залишись у компанії
Бо думати про майбутнє складно
Бо наркоманія тому й наркоманія
Що вилікуватись від неї дуже тяжко
Але все ж таки можливо
Тому Маша стоїть під зливою
Але в її очах крім суму можна побачити силу
Ще розумніша ніж раніше і все така ж красива

Ніщо не вічне, змінитися може кожен
Коли прокинувся по справжньому
То вже для тебе немає меж
Тож якщо навіть Маша може відправити нахуй своє постсоветское прошлое
То скажи чому ми з тобою не зможемо теж

Mascha und das postsowjetische Syndrom

Mascha war ein kluges Mädchen aus einer Familie Kiewer Arbeiter.
Der Vater arbeitete in einer Autowerkstatt, trank und schlug die Mutter.
Aber die Mutter ertrug alles.
Tagsüber hatte die Mutter Arbeit, nachts war sie Kindermädchen
und passte auf fremde Kinder auf.
Alles wie bei kleinen Leuten.
Alles wie bei Gogol.
Die Mutter liebte diesen Mist,
sowjetische Filme waren ihre Lieblingssendungen.
Sprüche wie
Ich bin nicht schuld - er kam von selbst.
Schlägt, also liebt er.
Vor dem Gefängnis und vor dem Bettelsack.
Einmal im Jahr Aluschta, einmal pro Woche
Selbstgebrannter bei der Patentante zu Hause, wenn
der Mann in der Garage soff.
Wo Mascha zu dieser Zeit war, wusste niemand.
Aber das ist das Leben.

Die Mutter schaute Nachrichten über das glamouröse Leben der Stars,
hörte Stas Michailow und Gavno-Rock,
schaute "Ironie des Schicksals"
und träumte davon, Gast eines glamourösen Balls zu sein.
Die Mutter war es gewohnt, sich für jemanden zu opfern.
Alle leben so.
Das hat ihr die Heimat so vermacht.
Die Mutter hatte einen Kopf und hätte ihr Leben umkrempeln können,
aber die Mutter hat es verkackt.

Maschas Vater liebte Wodka, Speck
und Croutons aus Schwarzbrot.
Er hörte Kutschin und sang "Der Mann im gesteppten Kittel" mit.
Er zitierte Wyssozki, Brodski und Professor Preobraschenski.
Maschas Vater war äußerlich ein Säufer,
aber im Herzen ein Intellektueller.
Jeden Abend vor dem Fernseher Philosophie à la
Wir haben das Land verloren.
Früher waren die Menschen anders.
Mein Vater hat den Krieg mitgemacht.
Stalin hielt den Staat in der Faust.
Gagarin flog ins All.
Aber jetzt ist das kein Land, sondern irgendein totaler Kolchos.

Der Vater hat von klein auf nur die richtigen Werte verinnerlicht:
Ein Mann sein, wenn lieben, dann eine Königin.
Wenn stehlen, dann so, dass alles schön ist.
Es kann auch nicht schön sein,
Hauptsache, man muss nicht viel arbeiten.
Außerdem ist der Werkstattbesitzer ein Idiot.
Die Philosophie von Maschas Vater bestand aus Barden-Säufern,
schlechten Dichtern wie Jessenin und Alkohol.
Also hat er sich jeden Abend vollaufen lassen,
seine Frau geschlagen, geweint, seine Tochter getröstet und ist schlafen gegangen.
Der Vater hätte ein Mensch werden können,
aber er hat sich entschieden, es zu verkacken.

Mascha war von Kindheit an talentiert.
Sie liebte es zu singen.
Bei Familienfeiern riefen ihre Mutter und ihr Vater sie.
Die Gäste applaudierten, wie sie Pugatschowa, Allegrowa
und anderen beschissenen Popkram sang.
Mascha war hübsch und als sie etwas älter wurde,
stieg sie auf neue Motive von krassen Sprechgesängen um,
über Hauseingänge, Gras und verbotene Substanzen.
Du weißt schon,
all diese Attribute unseres fortschrittlichen Landes.
Sie stürzte sich auf neue Erfahrungen, neue Freunde und leichtes Geld.
Mascha ist jung und frei,
sie kann sich das erlauben.
Niemand wird sie daran hindern.
Du weißt schon,
wenn du jung bist, kann dich niemand daran hindern, dich selbst zu zerstören.

Mit der Zeit wurde Mascha dieses Leben langweilig.
Die Freunde entpuppten sich nicht als Freunde, sondern als irgendein beschissener Haufen,
also unecht.
Also musste sie sich dringend selbst helfen.
Mascha raffte sich zusammen und beschloss, ihr Leben neu zu beginnen,
sich zu ändern und etwas Normales aufzubauen.
Ob Mascha das gelingt, weiß bis heute niemand.

Weil die Freunde, diese Arschlöcher, noch in der Clique sind.
Weil es schwer ist, über die Zukunft nachzudenken.
Weil Drogensucht eben Drogensucht ist,
weil es sehr schwer ist, davon loszukommen.
Aber es ist trotzdem möglich.
Deshalb steht Mascha im Regen,
aber in ihren Augen kann man neben Trauer auch Stärke sehen.
Noch klüger als zuvor und immer noch genauso schön.

Nichts ist ewig, jeder kann sich ändern.
Wenn du wirklich aufgewacht bist,
dann gibt es für dich keine Grenzen mehr.
Wenn also sogar Mascha ihre postsowjetische Vergangenheit zum Teufel jagen kann,
dann sag mir, warum sollten wir beide das nicht auch können?