Текст и перевод песни Оксана Білозір - Свіча

Свіча

На вікні свіча миготіла
Кривді з-за плеча тріпотіла
До правди летіла
Там, де рідний край, де Україну
Голоду нагай шмагав до згину
Не день, не годину

Вогником свіча повівала
Мати дитинча сповивала
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу
Про чужу орду кривавочолу
Бодай скам'яніла

На вікні свіча догасала
Мати дитинча колисала
Не в колисці, ні, не в колисці, але у труні
Мертві у ровах, їх мільйони
По німих церквах стогнуть дзвони
Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?

На вікні свічі не задути
Скарги і плачі досі чути
Усе люди тямлять
Досі жаль до сліз тих, що не впору
Їх потяг укіс Голодомору
Тож вічна їм пам'ять

На вікні свіча миготіла

Свеча

На окне свеча трепетала
От обиды за плечами трепетала
К правде рвалась
Там, где родной край, где Украину
Голода нагай хлестал до сгину
Не день, не год

Огоньком свеча обвевала
Мать дитя пеленала
Песни заводила
О горькой беде, о горькой доле
О чужой орде с окровавленным челом
Окаменела бы

На окне свеча догорала
Мать дитя качала
Не в колыбели, нет, не в колыбели, а в гробу
Мертвые в ямах, их миллионы
В немых церквах стонут колокола
Кто же ныне Украине, Боже, поможет?

На окне свечу не задуть
Жалобы и плач доныне слышны
Все люди помнят
До сих пор до слез жаль тех, кто несвоевременно
Их поезд унес на Голодомор
Вечной им памяти

На окне свеча трепетала