Текст и перевод песни Оксана Білозір - Свіча

Свіча

На вікні свіча миготіла
Кривді з-за плеча тріпотіла
До правди летіла
Там, де рідний край, де Україну
Голоду нагай шмагав до згину
Не день, не годину

Вогником свіча повівала
Мати дитинча сповивала
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу
Про чужу орду кривавочолу
Бодай скам'яніла

На вікні свіча догасала
Мати дитинча колисала
Не в колисці, ні, не в колисці, але у труні
Мертві у ровах, їх мільйони
По німих церквах стогнуть дзвони
Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?

На вікні свічі не задути
Скарги і плачі досі чути
Усе люди тямлять
Досі жаль до сліз тих, що не впору
Їх потяг укіс Голодомору
Тож вічна їм пам'ять

На вікні свіча миготіла

Свеча

На окне свеча мерцала,
Кривда из-за плеча трепетала,
К правде летела.
Там, где родной край, где Украину
Голодом нагай стегал до изгиба,
Не день, не годину.

Огоньком свеча колебалась,
Мать дитя свое пеленала,
Песни напевала.
О горькой беде, недоле тяжкой,
О чужой орде кровожадной,
Чтоб окаменела!

На окне свеча угасала,
Мать дитя свое качала.
Не в колыбели, нет, не в колыбели, а в гробу.
Мертвые в рвах, их миллионы.
По немым церквям стонут колокола.
Кто же Украине, Боже, ныне поможет?

На окне свечи не задуть,
Жалобы и плач до сих пор слышны.
Всё люди помнят,
До сих пор жаль до слез тех, кто не вовремя...
Их поезд скосил Голодомор,
Так вечная им память!

На окне свеча мерцала.