Осінній ключ - Павло Доскоч перевод на немецкий

Осінній ключ

Курликнув на прощання іздаля
Осінній ключ, і ніби потемніло
На мить здалося, що матінка земля
Услід синам сказати щось хотіла

Чи почекайте, чи верніться, ні
Летіть у світ і зрідка прилітайте
Шукайте долі на чужій землі
Чужої правди діток научайте

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль

Там береги кленові за водою
Далекі і широкі, та чужі
І жменюшку землі візьміть з собою
І від води бодай не розгубіть

А вже вогні горять і манять даллю
І гріють зір, та холодно душі
Що не мовчить, а так щемить печаллю
І плаче слізьми рідної землі

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль
Мою тугу, мою печаль

Herbstlicher Zug

Er krächzte zum Abschied aus der Ferne,
der herbstliche Zug, und es wurde dunkler.
Für einen Moment schien es, als ob Mutter Erde
ihren Söhnen etwas sagen wollte.

Ob wartet, oder kehrt zurück, nein,
fliegt in die Welt und kommt gelegentlich zurück.
Sucht euer Glück in fremdem Land,
lehrt fremde Wahrheiten euren Kindern.

Warte, flieg nicht fort,
herbstlicher Zug, hinter den Horizont.
Nimm auf deinen Flügeln in die Ferne
meine Sehnsucht, meinen Kummer.

Dort sind die Ufer mit Ahornbäumen hinter dem Wasser,
fern und breit, doch fremd.
Und nehmt eine Handvoll Erde mit,
und verliert sie nicht vom Wasser aus den Augen.

Und schon brennen die Feuer und locken in die Ferne,
und wärmen den Blick, doch die Seele friert.
Was nicht schweigt, sondern so schmerzt vor Trauer,
und weint mit Tränen der heimatlichen Erde.

Warte, flieg nicht fort,
herbstlicher Zug, hinter den Horizont.
Nimm auf deinen Flügeln in die Ferne
meine Sehnsucht, meinen Kummer.

Warte, flieg nicht fort,
herbstlicher Zug, hinter den Horizont.
Nimm auf deinen Flügeln in die Ferne
meine Sehnsucht, meinen Kummer.

Warte, flieg nicht fort,
herbstlicher Zug, hinter den Horizont.
Nimm auf deinen Flügeln in die Ferne
meine Sehnsucht, meinen Kummer.
meine Sehnsucht, meinen Kummer.