Текст и перевод песни Павло Доскоч - Осінній ключ

Осінній ключ

Курликнув на прощання іздаля
Осінній ключ, і ніби потемніло
На мить здалося, що матінка земля
Услід синам сказати щось хотіла

Чи почекайте, чи верніться, ні
Летіть у світ і зрідка прилітайте
Шукайте долі на чужій землі
Чужої правди діток научайте

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль

Там береги кленові за водою
Далекі і широкі, та чужі
І жменюшку землі візьміть з собою
І від води бодай не розгубіть

А вже вогні горять і манять даллю
І гріють зір, та холодно душі
Що не мовчить, а так щемить печаллю
І плаче слізьми рідної землі

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль

Зачекай, не відлітай
Осінній ключ, за небокрай
Забери на крилах в даль
Мою тугу, мою печаль
Мою тугу, мою печаль

Осенний ключ

Курлыкнув на прощанье издалека,
Осенний ключ, как будто потемнело.
На миг казалось, что матушка-земля
Вслед сыновьям сказать что-то хотела.

То ли «постойте», то ли «возвратитесь», нет.
Летите в мир и изредка летайте,
Ищите доли на чужой земле,
Чужой же правды деток обучайте.

Постой, не улетай,
Осенний ключ, за небокрай.
Забери на крыльях вдаль
Мою тоску, мою печаль.

Там берега кленовые за водой
Далекие и широкие, но чужие.
И жменьку той земли возьмите вы с собой
И от воды, родная, не разгубите.

А уж огни горят и манят далью,
И греют взор, но холодно душе,
Что не молчит, а так щемит печалью
И плачет же слезами той земли.

Постой, не улетай,
Осенний ключ, за небокрай.
Забери на крыльях вдаль
Мою тоску, мою печаль.

Постой, не улетай,
Осенний ключ, за небокрай.
Забери на крыльях вдаль
Мою тоску, мою печаль.

Постой, не улетай,
Осенний ключ, за небокрай.
Забери на крыльях вдаль
Мою тоску, мою печаль.
Мою тоску, мою печаль.