Ротації - Пиріг і батіг перевод на немецкий

Ротації

Біжать алеї звуків, саджених у гами.
Мов на акорд, упав поверх на поверх.
Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір
від берега по берег, тінь вінків дубових.

Мусує день, мов склянка золотого чаю,
прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння.
Йдуть люди жовтих міст, і їхні очі сяють,
хоч смуток вглиб ховають, мов гірке насіння.

Церкви, цукерні, біржі — духові і тілу.
Для зір і для монет. Ждучи рідких окрушин
крихкого щастя, прочуваєм інші цілі.
Мов зонд у рану, розпач грузне в наші душі.
Мов зонд у рану, розпач грузне в наші душі.

Але за муром джаз і танці лампіонів,
балет балончиків, хор барв, мов хор гобоїв,
і жовті груди велетенських стадіонів
зітхають глухо під бурхливою юрбою.

І стеляться до ніг дими — покірні птахи,
а сонце, мов павук, на мурів скіснім луку
антен червоне павутиння розіп'явши,
мов мертві мухи, ловить і вбиває звуки.
мов мертві мухи, ловить і вбиває звуки.

Митці рослин — тюльпани, дбаючи за форму,
припавши на коліна, барвно й гарно гинуть,
а за законами нам невідомих формул
вирують дні й міста й вирують бормашини.
вирують дні й міста й вирують бормашини.

Дроти тремтять, мов нерви. Теплий білий листик,
зоря в конверті, кілька слів і квіт шипшини.
Кружляють, мов пом'яте листя, сни дентисток
над вирвами нудних мелодій бормашини.

Кружляють, мов пом'яте листя, сни дентисток
над вирвами нудних мелодій бормашини.
над вирвами нудних мелодій бормашини.

Rotationen

Es rauschen Alleen von Tönen, in Tonarten gepflanzt.
Wie ein Akkord fällt Stockwerk auf Stockwerk.
Dämme gelber Mauern, Lärm der Straßen des Tages
von Ufer zu Ufer, der Schatten von Eichengebinden.

Der Tag wirbelt wie eine Tasse goldigen Tees,
Geläuterte Himmelsbläue, aufwärts durch Nebelschaum.
Menschen gelber Städte gehen, ihre Augen glänzen,
obschon Kummer sie in sich bergen wie bittere Saat.

Kirchen, Konditoreien, Börsen – dem Geiste und Leibe.
Den Sternen und dem Gelte. Harrten seltener Brosamen
bröckelnden Glücks, spüren wir andere Ziele.
Wie eine Sonde in die Wunde sinkt Verzweiflung in unser Gemüt.
Wie eine Sonde in die Wunde sinkt Verzweiflung in unser Gemüt.

Doch hinterm Wall Jazz und Lampions, die tanzen,
Ballonballett, der Farben Chor gleich einer Oboenschar,
und gelbe Brüste der Riesenstadien
seufzen taub unter wildwogender Menge.

Und Rauch kriecht zu Füßen – gezähmte Vögel,
während die Sonne, spinnenhaft, am Schragen der Mauern
rotes Spinngewebe von Antennen aufspannte,
fängt Klänge ein wie tote Fliegen und tötet sie.
fängt Klänge ein wie tote Fliegen und tötet sie.

Künstler der Pflanzen – Tulpen, um die Form besorgt,
kniefällig, in Farben strahlend und schön vergehend,
doch nach Gesetzen uns nicht bekannter Formeln
wüten die Tage, wüten die Städte und Bohrer.
wüten die Tage, wüten die Städte und Bohrer.

Drähte zittern wie Nerven. Ein warmweißes Blatt,
ein Stern im Couvert, etliche Worte und Hagebuttenknaben.
Kreisen wie knitternd Laub die Träume von Zahnärztinnen
über Schlünden langweiliger Bohrer-Melodien.

Kreisen wie knitternd Laub die Träume von Zahnärztinnen
über Schlünden langweiliger Bohrer-Melodien.
über Schlünden langweiliger Bohrer-Melodien.