Текст и перевод песни Скрябін - Сліди

Сліди

Вулиці міста засипані снігом
По снігу люди бігали
Ходили собі цілий день хто куди
Без задньої думки лишали сліди
Кожен слід – інша людина
Інша секунда, інша година
Цікаво, якщо по слідам цих піти
Куди вони можуть мене привести?

Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути часом
Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути сумно

Люди ходять по своїм маршрутах
Зустрічаються то там, то тут
Рідше, частіше, як на світлофорах
Часом кивають, а часом говорять
Часом дороги їх паралельні
Вечір, ніч, ранок і день
Люди до себе, як сніг прилипають
Сліди розійшлися і люди скучають

Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути часом
Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути сумно

Люди є різні, їх так багато
А по слідах ти не можеш впізнати
За ким ти підеш і як воно буде?
Далеко зайдеш, чи скоро забудеш?
Сліди є маленькі і є глибокі
На декілька днів і на тисячі років
Хочеться так наступати на землю
Ніколи не мріючи, щоби їх стерли

(Стерли, стерли, стерли, стерли)
(Щоби їх стерли, щоби їх стерли)

(Щоби їх стерли, щоби їх стерли)
(Щоби їх стерли, щоби їх стерли)

Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути часом
Сумно, коли нема
Холодно, коли зима
Напевно, щоб було знов чарівно
Має бути сумно
Сумно
Холодно
Напевно (но-но-но-но)
Сумно (сумно)
Холодно
На-на-напевно
Щоб було знов чарівно
Має бути сумно

Traces

City streets are covered in snow,
People ran across the white,
They walked all day, each on their way,
Leaving traces without a second thought.
Each trace – a different person,
A different second, a different hour,
I wonder, if I followed these traces,
Where would they lead me to, my flower?

It's sad when you're not around,
It's cold when winter descends,
Perhaps, for it to be magical again,
It has to be like this sometimes.
It's sad when you're not around,
It's cold when winter descends,
Perhaps, for it to be magical again,
It has to be sad.

People walk their own routes,
Meeting here and there,
Less often, more often, like at traffic lights,
Sometimes they nod, sometimes they talk.
Sometimes their paths run parallel,
Evening, night, morning and day,
People stick to each other like snow,
Traces diverge, and people miss each other's glow.

It's sad when you're not around,
It's cold when winter descends,
Perhaps, for it to be magical again,
It has to be like this sometimes.
It's sad when you're not around,
It's cold when winter descends,
Perhaps, for it to be magical again,
It has to be sad.

People are different, there are so many,
And by the traces, you cannot recognize,
Whom you will follow and how it will be,
Will you go far, or will you soon forget, you see?
There are small traces and there are deep ones,
For a few days and for thousands of years,
I want to step on the ground like this,
Never dreaming of them being erased, my dear.

(Erased, erased, erased, erased)
(Of them being erased, of them being erased)

(Of them being erased, of them being erased)
(Of them being erased, of them being erased)

It's sad when you're not around,
It's cold when winter descends,
Perhaps, for it to be magical again,
It has to be like this sometimes.
It's sad when you're not around,
It's cold when winter descends,
Perhaps, for it to be magical again,
It has to be sad.
Sad,
Cold,
Perhaps (no-no-no-no)
Sad (sad)
Cold,
Pe-pe-perhaps,
For it to be magical again,
It has to be sad.