Текст и перевод песни Скрябін - Шукав свій дім - Версія 2004

Вінками із неба на нас вниз падав сніг
Так тихо, як старість, накрив примітивний світ
Колись давно пішов я шукати дім
Заліз високо в гори – там ніхто не знав, де він
Холодний вітер тільки на дорозі став
І так мені сказав, так він сказав
Не треба було йти далеко
Не треба було йти так довго
Земля, де бігав ти маленьким,
Є твоїм домом
Я не послухав вітру і спустився з гір
Прийшов спитати в моря – може знає про мій дім
Та тільки засміялись хвилі з моїх слів
І десь далеко було чути їх нехитрий спів
Ходив я довго – всіх кругом за дім питав
А з неба сніг, а з неба вже моя зима
Старий місяць головою закивав
І так мені сказав так сказав
Вінками із неба на нас вниз падав сніг
Так тихо, як стрість, накрив примітивний світ...

Венками с неба на нас вниз падал снег
Так тихо, как старость, накрыл примитивный мир
Когда-то давно пошел я искать дом
Залез высоко в горы-там никто не знал, где он
Холодный ветер только на дороге стал
И так мне сказал, так он сказал
Не надо было уходить далеко
Не надо было идти так долго
Земля, где бегал ты маленьким,
Является твоим домом
Я не послушал ветра и спустился с гор
Пришел спросить у моря-может знает о моем доме
Но только засмеялись волны из моих слов
И где-то далеко было слышно их нехитрый пение
Ходил я долго-всех кругом за дом спрашивал
А с неба снег, а с неба уже моя зима
Старый месяц головой закивал
И так мне сказал так сказал
Венками с неба на нас вниз падал снег
Так тихо, как стресть, накрыл примитивный мир...