У райськім саду ("Яворина" пам'яті Народного артиста України Н.Яремчука) - Степан Гіга перевод на русский

У райськім саду ("Яворина" пам'яті Народного артиста України Н.Яремчука)

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я ж так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька - сиротинка моя.

У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

В райском саду ("Яворина" памяти Народного артиста Украины Н.Яремчука)

Я на свете прожил, словно вспышка звезды на рассвете,
Как росинка, как крик журавля — лишь мгновенье.
Не хотел я верить, что придет и мой день последний,
Что в огне жертвенном сердце в пепел превратится.

Я так щедро любил, я так верил в глаза и в светила,
И душою своей я вас, как умел, наполнял.
Видно, Богу угодно, чтоб мой путь иначе свершился,
Чтоб он взял меня к себе, в райском саду мне звучать.

На могиле моей посадите молодую явору,
И не плачьте за мной — обо мне поплачут родные.
Я всех вас любил, но сильней всех любил Украину,
Видно, в этом и есть моя тяжкая вина.

На могиле моей посадите молодую явору,
И не плачьте за мной — обо мне поплачут родные.
Я всех вас любил, но сильней всех любил Украину,
Видно, в этом и есть моя тяжкая вина.

Пусть душа переселится в дивный тот рай потусторонний,
Где таких, как и я, набралась целая семья.
Только что мне в тех вечных блаженствах и роскошах,
Если не улыбнется мне дочь моя сиротиной?

В дальних мирах я вдруг все оставлю когда-то,
Но войдет в мою душу слезой и чабрецом,
И домой я вернусь хоть лучом, хоть ветром крылатым,
И коснусь твоего, Украина, лица.

На могиле моей посадите молодую явору,
И не плачьте за мной — обо мне поплачут родные.
Я всех вас любил, но сильней всех любил Украину,
Видно, в этом и есть моя тяжкая вина.

На могиле моей посадите молодую явору,
И не плачьте за мной — обо мне поплачут родные.
Я всех вас любил, но сильней всех любил Украину,
Видно, в этом и есть моя тяжкая вина.

На могиле моей посадите молодую явору,
И не плачьте за мной — обо мне поплачут родные.
Я всех вас любил, но сильней всех любил Украину,
Видно, в этом и есть моя тяжкая вина.