Текст и перевод песни ТІК - А у Вінниці дощ

А у Вінниці дощ

Ти блукаєш містом, смієшся і плачеш
Крикнеш, але так, щоб не було чути
Ти образилась, більше йому не пробачиш
Але як забути? Усе забути
Ти блукаєш містом котру годину
Мрієш загубитися в юрбі перехожих
Слухаєш дощ і в порожніх вітринах
Ти шукаєш манекенів так на нього схожих

А у Вінниці дощ барабанить по вікнах
Між порожніх площ і людей ледь помітних
Під холодним дощем, під промоклим плащем
Ти ідеш під дощем
А у Вінниці дощ. Все здається банально
І від того чогось навіть трохи печально
Що у цілому світі всі Love story розмиті
Цим весняним дощем

Ти вернешся назад у вчорашню кімнату
Виллєш ненароком недопиту каву
Втома валить з ніг та не хочеться спати
Бо не зажди переможець здобуває славу
Вже набридло думати, мріяти, знати
У те, що не було і ніколи не буде
Де когось знайти, щоб у нього спитати
Ну чому від кохання так страждають люди?

А у Вінниці дощ барабанить по вікнах
Між порожніх площ і людей ледь помітних
Під холодним дощем, під промоклим плащем
Ти ідеш під дощем
А у Вінниці дощ. Все здається банально
І від того чогось навіть трохи печально
Що у цілому світі всі Love story розмиті
Цим весняним дощем

А у Вінниці дощ барабанить по вікнах
Між порожніх площ і людей ледь помітних
Під холодним дощем, під промоклим плащем
Ти ідеш під дощем
А у Вінниці дощ. Все здається банально
І від того чогось навіть трохи печально
Що у цілому світі всі Love story розмиті
Цим весняним дощем

А в Виннице дождь

Ты блуждаешь по городу, смеёшься и плачешь,
Кричишь, но так, чтобы никто не услышал.
Ты обиделась, больше ему не простишь,
Но как забыть? Всё забыть.
Ты блуждаешь по городу который час,
Мечтаешь затеряться в толпе прохожих,
Слушаешь дождь и в пустых витринах
Ищешь манекенов, так похожих на него.

А в Виннице дождь барабанит по окнам
Меж пустых площадей и людей едва заметных.
Под холодным дождём, под промокшим плащом
Ты идёшь под дождём.
А в Виннице дождь. Всё кажется банальным,
И от этого почему-то даже немного грустно,
Что во всём мире все истории любви размыты
Этим весенним дождём.

Ты вернёшься назад в вчерашнюю комнату,
Выльешь незаметно недопитый кофе,
Усталость валит с ног, и не хочется спать,
Ведь не всегда победитель получает славу.
Уже надоело думать, мечтать, знать
То, чего не было и никогда не будет.
Где кого-то найти, чтобы у него спросить,
Ну почему от любви так страдают люди?

А в Виннице дождь барабанит по окнам
Меж пустых площадей и людей едва заметных.
Под холодным дождём, под промокшим плащом
Ты идёшь под дождём.
А в Виннице дождь. Всё кажется банальным,
И от этого почему-то даже немного грустно,
Что во всём мире все истории любви размыты
Этим весенним дождём.

А в Виннице дождь барабанит по окнам
Меж пустых площадей и людей едва заметных.
Под холодным дождём, под промокшим плащом
Ты идёшь под дождём.
А в Виннице дождь. Всё кажется банальным,
И от этого почему-то даже немного грустно,
Что во всём мире все истории любви размыты
Этим весенним дождём.