Журавлі - ТІК перевод на немецкий

Журавлі

Вечоріє вже весна
Мати обіймає синову світлину
Тихо плаче, бо її життя... забрала разом з смертю сина
У руках тримає матінка сорочку
Бога молить "Сина не забудь!"
Щоб прийняв синочка, як удома
Не забув його від неї пригорнуть

Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи

Вечоріє вже весна
А дружина і досі виглядає того
Хто доньці пообіцяв повернутися живим із поля бою
Не відходить син її від вікна, адже та дорога батька проводжала
У очах надія ще жива
Маму діти, плачучи, втішають

Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи

Розриває душу страх
Сохнуть сльози на очах
Скільки доньок і синів залишилось на війні
Повертають журавлі знов до рідної землі
Наші янголи-соколи не повернуться ніколи

Kraniche

Der Frühling neigt sich dem Ende zu
Eine Mutter umarmt das Foto ihres Sohnes
Sie weint leise, denn ihr Leben... hat der Tod ihres Sohnes mitgenommen
In ihren Händen hält die Mutter ein Hemd
Sie fleht Gott an: "Vergiss meinen Sohn nicht!"
Dass er ihren Sohn aufnimmt, wie zu Hause
Vergiss nicht, ihn von ihr zu drücken

Die Angst zerreißt die Seele
Tränen trocknen auf den Augen
Wie viele Töchter und Söhne sind im Krieg geblieben
Kraniche kehren zurück in die Heimat
Unsere Engelsfalken werden niemals zurückkehren

Der Frühling neigt sich dem Ende zu
Und die Ehefrau wartet immer noch auf den
Der seiner Tochter versprach, lebend vom Schlachtfeld zurückzukehren
Ihr Sohn weicht nicht vom Fenster, denn dieser Weg hat den Vater verabschiedet
In seinen Augen lebt noch Hoffnung
Weinend trösten die Kinder ihre Mutter

Die Angst zerreißt die Seele
Tränen trocknen auf den Augen
Wie viele Töchter und Söhne sind im Krieg geblieben
Kraniche kehren zurück in die Heimat
Unsere Engelsfalken werden niemals zurückkehren

Die Angst zerreißt meine Seele, meine Liebste,
Tränen trocknen auf meinen Augen
Wie viele Töchter und Söhne sind im Krieg geblieben
Kraniche kehren zurück in die Heimat
Unsere Engelsfalken werden niemals zurückkehren