Текст и перевод песни ТНМК - Небокрай

Небокрай

І
Тоді сонце гріло, як востаннє
А я збирав залишки думок
Щоб іще забути, щоб себе відчути
Якого року буде прок

Педаль іде в залізо
Віза є і з ким
Пізно, але визнав
Не вогонь, хоч дим

Це не надовго, та знала, я – знав
Нема чого втрачати, як дід казав
Згоріла хата – гори й сарай
На аеровокзалі – все, давай, бувай

Знав би, перемотав би
Із тих часів хоч пару днів
І не чекав би, і не лякав би
Навіть не дзвонив

Згоріла хата – гори сарай
Хай все палає, хай усе мине
Лише б дізнатись, де той небокрай
Та за що цей янгол полюбив мене

ІІ
Я не зізнавався, що сів мій Duracell
Буть слухняним намагався, казав, що very well
Ми допоможемо, бажано, собі
Інших може й взагалі не бути

Сусідні яйця в матриці лежали
Одне одному сказало: може ми
Зірвемося із місця, може, там є місяць?
Хоча б на день, але туди!

Що же згодом – остання мода
Кешик у кошику, ліктями вперед
Піди на нараду і все піде на лад
Хоч все красиве нагадує тебе

Я не знаю, що ти відчуваєш
Я не знаю, взагалі де ти?
Десь під ранок думка на останок
Розвели мости

ІІІ
І що ж тепер? Тепер усе йде рівно
Ти була, так само, як я був
Може, я заснув тоді? А, може, зараз
Бачу я відлуння того сну?

Педаль іде в залізо
Віза є і з ким
Пізно, але визнав
Не вогонь, хоч дим

Небокрай (Край неба)

I
Тогда солнце грело, как в последний раз,
А я собирал остатки мыслей,
Чтобы ещё забыть, чтобы себя почувствовать,
В каком году будет прок.

Педаль в пол,
Виза есть, и с кем ехать,
Поздно, но признал,
Не огонь, хоть дым.

Это ненадолго, ты знала, я знал,
Нечего терять, как дед говорил,
Сгорела хата – гори и сарай,
В аэропорту – всё, прощай, пока.

Знал бы, перемотал бы
Из тех времён хоть пару дней,
И не ждал бы, и не пугал бы,
Даже не звонил.

Сгорела хата – гори сарай,
Пусть всё горит, пусть всё пройдёт,
Только бы узнать, где тот край неба,
И за что этот ангел полюбил меня.

II
Я не признавался, что сел мой Duracell,
Старался быть послушным, говорил, что very well,
Мы поможем, желательно, себе,
Других может и вовсе не быть.

Соседние яйца в матрице лежали,
Одно другому сказало: а может, мы
Сорвёмся с места, может, там есть луна?
Хотя бы на день, но туда!

Что же потом – последняя мода,
Наличка в корзинку, локтями вперёд,
Иди на совещание, и всё пойдёт на лад,
Хоть всё красивое напоминает о тебе.

Я не знаю, что ты чувствуешь,
Я не знаю, вообще где ты,
Где-то под утро мысль напоследок:
Развели мосты.

III
И что ж теперь? Теперь всё идёт ровно,
Ты была, так же, как и я был,
Может, я заснул тогда? А, может, сейчас
Вижу я отголоски того сна?

Педаль в пол,
Виза есть, и с кем ехать,
Поздно, но признал,
Не огонь, хоть дым.