Текст и перевод песни ТНМК - Своя ріка

Своя ріка

Вітер підіймався хвиля билася об хвилю.
Штиль минав, хвилі хвилювали мрію.
А згідно мрії ми всі були однакові.
Усміхнені завзяті раділи і балакали.
Але така ідилія існує лише в казці.
Насправді ми всі різні, на кожному по масці.
По одній как мінімум чим більше тим і краще.
Багато векторів, у наших тракторів.
А у людей все просто я б так хотів.
Приміряв на себе не бачив берегів.
А ще не піздно пошукати різних.
Таких як ми з тобою і зрозуміти що...

Тебе несе своя ріка.
І то ласкає то зникає то гірчить.
Ховає, замерзає вже за мить.
Та все одно, ось тобі моя рука.
Та все одно, ось тобі моя рука.

Як цуценя шукаємо ми вихід для сліпих.
Всі твої шоу бьють мене під дих.
Всі мої приколи тебе не чипляють.
И сенсу вже немає, пояснювати сенс.
Бо битися простіше, лаятися легше.
Пробачити, це бачити, навіщо і кому.
Де взяти паузу, набратись розуму.
Де мені мовчати, до кого i чому?
Якщо ми не зійдемося, хоча б у цьому.
Тоді вже, дим нашому дому.
Лелеки на прощання скажуть, що ж ви зёми?
Було ж наче просто, зрозуміти що...

Тебе несе своя ріка.
І то ласкає то зникає то гірчить.
Ховає, замерзає вже за мить.
Та все одно, ось тобі моя рука.
Та все одно, ось тобі моя рука.

В нашій річці не цунамі.
Неначе ми на Хуанхе.
Дива трапляються із нами.
Я знаю як, не знаю де.
Я знаю як, не знаю де.

По області туман, кружляє хуахук.
Iз усіх дурниць, заварено цей сук.
И лізе, лізе зуб, схоже лізе мудрий.
Я врешті заспокоюся и зрозумію, що...

Тебе несе своя ріка.
І то ласкає то зникає то гірчить.
Ховає, замерзає вже за мить.
Та все одно, ось тобі моя рука.
Та все одно, ось тобі моя рука.

Своя река

Ветер поднимался, волна билась о волну.
Штиль миновал, волны волновали мечту.
А согласно мечте мы все были одинаковые.
Улыбчивые, усердные, радовались и болтали.
Но такая идиллия существует лишь в сказке.
На самом деле мы все разные, на каждом по маске.
По одной как минимум, чем больше, тем и лучше.
Много векторов у наших тракторов.
А у людей всё просто, я бы так хотел.
Примерял на себя, не видел берегов.
А ещё не поздно поискать разных.
Таких, как мы с тобой, и понять, что...

Тебя несёт твоя река.
И то ласкает, то исчезает, то горчит.
Прячет, замерзает уже через миг.
Но всё равно, вот тебе моя рука.
Но всё равно, вот тебе моя рука.

Как щенок, ищем мы выход для слепых.
Все твои шоу бьют меня под дых.
Все мои приколы тебя не цепляют.
И смысла уже нет объяснять смысл.
Ведь биться проще, ругаться легче.
Простить — это видеть, зачем и кому.
Где взять паузу, набраться ума.
Где мне молчать, к кому и почему?
Если мы не сойдёмся хотя бы в этом,
Тогда уж дым нашему дому.
Аисты на прощание скажут: "Что ж вы, земляки?"
Было же вроде просто, понять, что...

Тебя несёт твоя река.
И то ласкает, то исчезает, то горчит.
Прячет, замерзает уже через миг.
Но всё равно, вот тебе моя рука.
Но всё равно, вот тебе моя рука.

В нашей реке не цунами.
Не как будто мы на Хуанхэ.
Чудеса случаются с нами.
Я знаю как, не знаю где.
Я знаю как, не знаю где.

По области туман, кружит переполох.
Из всех глупостей заварен этот сук.
И лезет, лезет зуб, похоже, лезет мудрый.
Я наконец успокоюсь и пойму, что...

Тебя несёт твоя река.
И то ласкает, то исчезает, то горчит.
Прячет, замерзает уже через миг.
Но всё равно, вот тебе моя рука.
Но всё равно, вот тебе моя рука.