Текст и перевод песни Танок на майдані Конґо - Забув

Забув

Такий вечір буває раз на рік
Мільярд на еру. П'ять на чоловічий вік
Берег океану, гітара на піску
І я хочу сказати, що шукав саме таку
Вона з іншої країни, нам бракує слів
Амури коло сонця припинили спів
Стріли загострили, навели приціл
Але піднявся вітер, застив їм очі пил
Були ми на прицілі, tu me monque, mon amіe
Про те, що не відбулося, шкодуємо самі
Чому пізно розумієш, як маєш, то тримай
Я це ніколи не забуду. Гітаро, грай!

Літо. Ніч. Піонерський табір.
Перша пісня. Перший алконапій
Карі очі, їм майже чотирнадцять
Той, хто керує, увімкнув повільні танці.
Ми біля вогню, гріємо долоні
Пальці прагнуть опинитися в полоні
Пісня позабулася, але лишився грув
Як же її звали? Я забув.
Я забув все, те що важило
Я забув, я забув
Все, що сам відчув я наживо
Я забув, я все забув...

Погано – не назавжди. Назавжди – ніяк
Але прошу, ти не думай, що вийде саме так
Ти пригадай ті миті, коли сонце у зеніті
Коли ви несамовиті, до кінця відкриті
Бо потім буде пізно, потім стане зле
Сплять амури кляті, не чують мене
Ти теж мене не слухай, просто пам'ятай
Не забувай нічого. Гітаро, грай!

Забыл

Такой вечер бывает раз в году,
Миллиард на эру. Пять на мужской век.
Берег океана, гитара на песке,
И я хочу сказать, что искал именно такую,
Она из другой страны, нам не хватает слов,
Амуры возле солнца прекратили пение,
Стрелы заточили, навели прицел,
Но поднялся ветер, им в глаза попал песок.
Мы были на прицеле, tu me manque, mon amie,
О том, что не случилось, сожалеем сами.
Почему поздно понимаешь, как нужно, когда держишь?
Я это никогда не забуду. Гитара, играй!

Лето. Ночь. Пионерский лагерь.
Первая песня. Первый алкогольный напиток.
Карие глаза, им почти четырнадцать.
Тот, кто управляет музыкой, включил медленные танцы.
Мы у огня, греем ладони,
Пальцы хотят оказаться в плену,
Песня забылась, но остался грув.
Как же её звали? Я забыл.
Я забыл всё, то что имело вес,
Я забыл, я забыл
Всё, что сам прочувствовал вживую,
Я забыл, я всё забыл...

Плохо – не навсегда. Навсегда – никак,
Но прошу, ты не думай, что получится именно так.
Ты вспомни те мгновения, когда солнце в зените,
Когда вы безумны, до конца открыты,
Потому что потом будет поздно, потом станет плохо.
Спят амуры проклятые, не слышат меня.
Ты меня тоже не слушай, просто помни,
Не забывай ничего. Гитара, играй!