Текст и перевод песни Тартак feat. Арсен Мірзоян - Знаєш мій день

Розставити руки у сторони і полетіти,
Десь так, як це роблять уві сні зростаючі діти,
І в цьому польоті відчути кожну життєву клітину,
Стій, почекай, не втікай, дай ще хвилину.
Мої розмови тебе вантажать, нічого не важать,
Така от лажа, я досі не член твого екіпажу.
В житті непруха, в серці розруха, чи вистачить духу
Сказати правду, сумно чи радо, ти тільки послухай!
Знаєш, мій день ніколи не розпочинався
Без думок про тебе!.
Знаєш, мій день ніколи не розпочинався
Без думок про тебе!.
Ти зараз підеш, а я залишусь, нічого не вдієш,
Не даш ні шансу, ні крихти авансу, ні краплі надії.
Я буду лити свинцеві плити і класти круг серця,
Не зайдуть у мене твої рентгени і все відіб'ється,
Життя твоє і моє не зіткнуться окремо по колу,
Та час від часу у серці відчую болючі уколи,
Я бачу щоранку обличчя твоє на стіні, а ти і не знала,
Неначе молюся на тебе - такі от смішні ритуали.
Але час минає, зненацька приносить зміни й заміни,
І я, звичайно, важливу людину ще якось зустріну,
І мене закрутить у вихорі чар тієї феї,
Та чи я зможу присутність твою приховати від неї?.
Присутність у серці, присутність у думці,
А раптом відтворить тебе у ляльковій фігурці,
І рішення прийме смертельне, спонтанне:
Голку застромить - і тебе не стане...

Расставить руки в стороны и улететь,
Где-то так, как это делают во сне растущие дети,
И в этом полете ощутить каждую жизненную клетку,
Стой, подожди, не убегай, дай еще минуту.
Мои разговоры тебя грузят, ничего не весят,
Такая вот лажа, я до сих пор не член твоего экипажа.
В жизни непруха, в сердце разруха, хватит ли духу
Сказать правду, грустно или радушно, ты только послушай!
Знаешь, мой день никогда не начинался
Без мыслей о тебе!.
Знаешь, мой день никогда не начинался
Без мыслей о тебе!.
Ты сейчас уйдешь, а я останусь, ничего не поделаешь,
Не дашь ни шанса, ни крохи аванса, ни капли надежды.
Я буду лить свинцовые плиты и класть круг сердца,
Не зайдут у меня твои рентгены и все отразится,
Жизнь твоя и моя не столкнутся отдельно по кругу,
Но время от времени в сердце почувствую болезненные уколы,
Я вижу каждое утро лицо твое на стене, а ты и не знала,
Как будто молюсь на тебя-такие вот смешные ритуалы.
Но время проходит, неожиданно приносит изменения и замены,
И я, конечно, важного человека еще как-то встречу,
И меня закружит в вихре чар той феи,
Но смогу ли я присутствие твое скрыть от нее?.
Присутствие в сердце, присутствие в мысли,
А вдруг воссоздаст тебя в кукольной фигурке,
И решение примет смертельное, спонтанное:
Иголку воткнет-и тебя не станет...