Текст и перевод песни Тартак feat. Нумер 482 - Попелюшка

Попелюшка

Як попелюшка із балу, ти від мене втікала,
Мабуть занадто заграла свою закручену гру...
Тобі всього було мало, мене потрохи ламала,
Сама від щастя стрибала, мов кенгуру.
Та як це часто буває - раптом приходить похмілля,
І вже стосунків немає, як і немає весілля,
Ти мене більш не тримаєш, а я, чомусь, не тону,
Далі співає товариш, бо я не тягну!
Не забувай мене!
Не забувай!
Не забувай мене!
Не є, не є-є-є!
Мене хотіла зігнути, чогось у їжу сипнути,
Потім на шворку припнути, немов слухняного пса.
А я усе переплутав, розплів заплутані пута,
Та вся ця справа роздута, ніби вкусила оса.
Не мало й краплі жалю твоє заточене жало,
І хоч я й досі люблю, ти любов зневажала,
Шаманиш, маниш і вабиш, хоч вже давно не моя,
А далі знову товариш, тобто знову не я!
Не забувай мене!
Не забувай!
Не забувай мене!
Не є, не є!
Не забувай мене!
Не забувай!
Не забувай мене!
Не є, не є-є-є!
Я так хотів щось змінити та ти була завжди сердита!
І навіть найняла бандита, щоб мене трохи провчити.
Чи ти, чи ти не знала, що ти усю любов обламала?.
Що проплатила гарячим безналом Всі наші
схватки, всі наші скандали. Нема, нема, нема різн
иці хто з їжака пошив рукавиці,
Їх одягати не личить дівиці,
Тим більш підкладати під власні сідниці,
Пускай журавля, тримай синицю,
Не плюй в криницю, бо знадобиться! Не кидай камінь, не пливи
за буй І головне: не сам, не с
ам, не сам, не сам!
Не забувай мене!
Не забувай!
Не забувай мене!
Не є, не є!
Не забувай мене!
Не забувай!
Не забувай мене!
Не є, не є!
Не забувай мене!
Не забувай!
Не забувай мене!
Не є, не є-є-є!

Золушка

Как Золушка с бала, ты от меня убегала,
Наверное, слишком заигралась в свою закрученную игру...
Тебе всего было мало, меня понемногу ломала,
Сама от счастья прыгала, как кенгуру.
Но как это часто бывает - внезапно приходит похмелье,
И уже отношений нет, как и нет свадьбы,
Ты меня больше не держишь, а я, почему-то, не тону,
Дальше поёт товарищ, потому что я не тяну!
Не забывай меня!
Не забывай!
Не забывай меня!
Не-е, не-е-е-е!
Меня хотела согнуть, чего-то в еду подсыпать,
Потом на поводок привязать, словно послушного пса.
А я всё перепутал, распутал запутанные путы,
И всё это дело раздуто, будто укусила оса.
Не имело ни капли жалости твоё заточенное жало,
И хоть я и до сих пор люблю, ты любовь презирала,
Колдуешь, манишь и прельщаешь, хоть уже давно не моя,
А дальше снова товарищ, то есть снова не я!
Не забывай меня!
Не забывай!
Не забывай меня!
Не-е, не-е!
Не забывай меня!
Не забывай!
Не забывай меня!
Не-е, не-е-е-е!
Я так хотел что-то изменить, но ты была всегда сердита!
И даже наняла бандита, чтобы меня немного проучить.
Разве ты, разве ты не знала, что ты всю любовь сломала?.
Что оплатила по безналу все наши
схватки, все наши скандалы. Нет, нет, нет разницы
кто из ежа сшил рукавицы,
Их надевать не пристало девице,
Тем более подкладывать под собственные ягодицы,
Отпусти журавля, держи синицу,
Не плюй в колодец, пригодится! Не бросай камень, не плыви
по бую. И главное: не сам, не с
ам, не сам, не сам!
Не забывай меня!
Не забывай!
Не забывай меня!
Не-е, не-е!
Не забывай меня!
Не забывай!
Не забывай меня!
Не-е, не-е!
Не забывай меня!
Не забывай!
Не забывай меня!
Не-е, не-е-е-е!