Текст и перевод песни Тартак - Мій Народ (Весняний хоровод)

Мій Народ (Весняний хоровод)

Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав'яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!
Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.
Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – це красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...
Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.
Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!
Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.
А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.

My People (Spring Khorovod)

My people are like an old, gray-haired man,
Who has lived on this land for several thousand years.
He sits on the porch, smiling into his mustache,
From time to time, he plays with the little ones.
He'll pack his pipe, tell a story,
Utter a single word – it's like tying a knot.
He takes pride in the golden fields, admires the blue sky,
And treats everyone to sweet honey.
My people are like an old grandmother,
A gentle granny to some, a loving mother to others.
She smells of pies and lovage,
With a watchful eye, she cares for her large family.
My people are like a hardworking uncle,
He does his job well and wants to live well!
He has strong hands, a big heart,
He burns at work, he celebrates at weddings!
The girls sowed flax, the girls sowed flax,
You, Yaryna-Maryna, my wife, my lady, girls sowed flax.
My people are like a woman in a headscarf.
She was once welcoming, and she remains welcoming today.
She has seen it all – both good and bad!
And in joy she is loud, in misfortune she is quiet.
My people are our sturdy lads,
They once wore long forelocks.
They don't have forelocks now, but each one, even without a forelock –
Is more flexible than a willow, stronger than an oak.
My people are beautiful girls.
Others have few, but we have many!
They blush from tears, they turn pink from laughter,
With their caresses, they give incredible pleasure.
My people are cheerful children –
Happiness to every family, joy to every home.
They want to be able to do everything, they strive to know everything,
They love their mother, they respect their father...
The girls' flax didn't grow, the girls' flax didn't grow,
You, Yaryna-Maryna, my wife, my lady, the girls' flax.
My people are scattered all over the world.
And in foreign lands, their foreign children grow up.
They give their talent and their skills to foreign soil,
But their roots remain in this land!
My people can become the best again –
Fearless, unyielding, and not lazy...
They will smile at their brothers, sisters, and themselves,
They will once again become the masters of their own home!
Oh, the bitter herbs have grown, oh, the bitter herbs have grown,
You, Yaryna-Maryna, my wife, my lady, bitter herbs.
And the foreign lads are fools, and the foreign lads are fools,
You, Yaryna-Maryna, my wife, my lady, fools.
Because they want to spend the night with us, because they want to spend the night with us,
You, Yaryna-Maryna, my wife, my lady, spend the night.
And our lads won't allow it, and our lads won't allow it,
You, Yaryna-Maryna, my wife, my lady, won't allow it.