Текст и перевод песни Тартак - Ти Подумай - Flashtronica & Fdr Remix

Ти Подумай - Flashtronica & Fdr Remix

Кволий промінь сонця пробився крізь хмари –Одразу люди одягли окуляри.
І цесонце не сліпить, просто кожен хоче Заховати душу, заховати очі.
Відгородитись високим парканом –Його не перескочиш, непроб'єштараном.
Кожен має проблеми, кожен маєтурботи, Міжлюдьми загорожі з колючого дроту.
Незнайомець не скаже доброго слова, Знайомий зустріне– порожня розмова.
Посміхнутися важко, співчуття неможливе... Осьлюдина нещасна, де жлюдина щаслива?
Внебі раптом яскраво заграє веселка!
Вхопи краплю щастя – сховай у пуделко.
Недавай цьомущастюна місці сидіти –Відпускай на волю, хай гуляє по світу!
Коли часом здається, що ти зайва людина І що власне життя для життя не причина, Коли думаєшзнову, що існуєшдаремно, Ти подумай про тих, комузавжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу, Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо, Ти подумай про тих, комузавжди тихо!
Ми живемо уколі вузькихінтересів –Побутовихумов, механічних процесів.
Сонце марно дарує нам позитивні фотони –Внас крутіші мобільні, в нас модніші рінґтони!
Застрибнути на пік матеріального статку, Від проблемзаховатись, наче равлик ухатку.
Непочув, не побачив і сказати неможе, Це для нього чуже, а це на нього не схоже.
Телевізор, диван, пиво, футбол... Тупий серіал, примітивний прикол... Книга – просто додаток до шкільної програми, Авсе, що потрібно, нам розкажереклама!
Та кожен, хто вірить, почувається в силі Так змітити життя, щоб радіти щохвилі!
Щоб ця радість росла в геометричній прогресії, Щоб звільнити цей світвід журби та депресій!
Коли часом здається, що ти зайва людина І що власне життя для життя не причина, Коли думаєшзнову, що існуєшдаремно, Ти подумай про тих, комузавжди темно!
Можеш чути радість пташиного співу, Перекати грому, шелестіння зливи!
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо, Ти подумай про тих, комузавжди тихо!

Ты Подумай - Flashtronica & Fdr Remix

Хилый луч солнца пробился сквозь тучи – Сразу люди надели очки.
И это солнце не слепит, просто каждый хочет Спрятать душу, спрятать глаза.
Отгородиться высоким забором – Его не перепрыгнешь, не пробьешь тараном.
У каждого есть проблемы, у каждого есть заботы, Между людьми заграждения из колючей проволоки.
Незнакомец не скажет доброго слова, Знакомый встретит – пустой разговор.
Улыбнуться трудно, сочувствие невозможно... Вот человек несчастен, где же человек счастлив?
В небе вдруг ярко заиграет радуга!
Схвати каплю счастья – спрячь в коробочку.
Не давай этому счастью на месте сидеть – Выпускай на волю, пусть гуляет по свету!
Когда порой кажется, что ты лишний человек И что собственная жизнь для жизни не причина, Когда думаешь снова, что существуешь напрасно, Ты подумай о тех, кому всегда темно!
Можешь слышать радость птичьего пения, Раскаты грома, шелест дождя!
Твоя беда – не беда, твое горе – не горе, Ты подумай о тех, кому всегда тихо!
Мы живем в кругу узких интересов – Бытовых условий, механических процессов.
Солнце напрасно дарит нам позитивные фотоны – У нас круче мобильные, у нас моднее рингтоны!
Заскочить на пик материального достатка, От проблем спрятаться, словно улитка в домик.
Не услышал, не увидел и сказать не может, Это для него чуждо, а это на него не похоже.
Телевизор, диван, пиво, футбол... Глупый сериал, примитивная шутка... Книга – просто приложение к школьной программе, А всё, что нужно, нам расскажет реклама!
Но каждый, кто верит, чувствует в себе силы Так изменить жизнь, чтобы радоваться каждому мгновению!
Чтобы эта радость росла в геометрической прогрессии, Чтобы освободить этот мир от печали и депрессий!
Когда порой кажется, что ты лишний человек И что собственная жизнь для жизни не причина, Когда думаешь снова, что существуешь напрасно, Ты подумай о тех, кому всегда темно!
Можешь слышать радость птичьего пения, Раскаты грома, шелест дождя!
Твоя беда – не беда, твое горе – не горе, Ты подумай о тех, кому всегда тихо!