Текст и перевод песни Тартак - Я не хочу

Я не хочу

Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
"Мова калинова"... "Пісня солов′їна"...
Ще трохи побалакаємо – зникне Україна!
Згубили культуру, забули історію,
Почуваємося зайдами на своїй території.
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками – маємо, що маємо!
Сьогодні братаємося, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті скраю –
У такого народу і героїв немає!

Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!.

Подивіться на нього – він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він – один серед тих, хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду –
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати –
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу ж поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: "Слава!"...
Він житиме довго, він житиме дорого,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє –
Де вони є? Де вони є?!

А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми – українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без "правобережних", без "лівобережних",
Добрих, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть, якою стане країна,
В якій кожна людина живе, як людина,
В якій все, що хороше, – значить і наше!.
Але поки, на жаль, все зовсім інакше...

Я не хочу

Как же надоело слышать снова и снова
Пустые разговоры, пафосные речи!
"Мова калиновая"... "Песня соловьиная"...
Ещё немного поболтаем – исчезнет Украина!
Утратили культуру, забыли историю,
Чувствуем себя чужаками на своей территории.
Верим чужим, своим не доверяем,
Разводим руками – имеем, что имеем!
Сегодня братаемся, чтобы завтра продать.
Кум идёт на кума, брат идёт на брата.
Национальная идея, как средство спекуляции.
Добыли государство, потеряли нацию...
Когда же у народа больше нет отваги,
Нет собственной гордости, нет самоуважения,
Когда каждый за себя в своём доме с краю –
У такого народа и героев нет!

Я не хочу быть героем Украины –
Не ценит героев моя страна!.

Посмотрите на него – он сегодня в ударе!
Правда, без вышиванки и без шароваров...
Он – один среди тех, кто готов к бою,
Среди тех, кто готов стать героем.
Он прошёл сквозь огонь, переплыл через воду –
Всё ради отчизны, ради народа.
С миллионами других он пошёл воевать –
Все пали, а он остался стоять.
Но сразу же поглотит пафосная лава,
Навешают медали, кричать будут: "Слава!"...
Он жить будет долго, он жить будет богато,
Но станет нашим внутренним врагом.
А где ж те, которых замучили,
Сожгли, изрубили, избили, репрессировали?
Где те, что жизнь отдали за своё –
Где они? Где они?!

А на самом деле так просто изменить жизнь!
Просто выйти на улицу, просто убрать мусор,
Полюбить свою землю, свою родную природу,
Почувствовать себя частью единого народа.
Ведь мы не безродные, ведь мы – украинцы!
Так хватит плевать в дедовские колодцы,
Хватит бояться верить в лучшее,
А своё на чужое не менять ни за что!
Сообщество умных, сильных, независимых,
Без "правобережных", без "левобережных",
Добрых, приветливых и не предающих,
Во всём единых, во всём счастливых.
Только представь, какой станет страна,
В которой каждый человек живёт, как человек,
В которой всё, что хорошее, – значит и наше!.
Но пока, к сожалению, всё совсем иначе...