Зовсім не боляче - Фіолет перевод на немецкий

Зовсім не боляче

Вечори пусті як концертні зали,
Чорні списки, відчай, таблетки, сніг,
На хресті весна, на мені ліс шрамів
Й ти зробила те, чого я не зміг...

Тож цілуй з кимось іншим безкрає небо,
Поки київські протяги ніжать мій сум

І зовсім не боляче - просто немає мене
Без твоїх обійм, без твоїх й повір
І зовсім не боляче - й з часом усе мине,
Але я б хотів я би так хотів
Повернутись туди де ми вдвох де ти ще моя...
Пізно.

Якось потрібно рухатися далі. Жити своїм життям.
Тримати в руках себе і не писати ночами тобі, жалітись.
Всміхатися іншим, впиватися до крику спізнілим своїм каяттям.
Стояти під вікнами нашими й більше не знати куди подітись.
Содом і Гомора, блукаю по колу, і гордість твоя не здає цей бій,
Й зірки, що упали під ноги, на небо вернути немає змоги,
Ніхто так як я не любитиме руки твої - й передайте їй,
Так шкода, що в нас відтепер з нею різні дороги

І зовсім не боляче - просто немає мене
Без твоїх обійм, без твоїх й повір
І зовсім не боляче - й з часом усе мине,
Але я б хотів я би так хотів
І зовсім не боляче - просто немає мене
Без твоїх обійм, без твоїх й повір
І зовсім не боляче - й з часом усе мине,
Але я б хотів я би так хотів
Повернутись туди де ми вдвох де ти ще моя...
Пізно.

Має все початок і сумний фінал,
Від руки пишу, почерк мій впізнаєш,
Чорні списки, відчай цілить наповал,
Відпустила ти, я ж не відпускаю.

Ganz und gar nicht schmerzhaft

Abende leer wie Konzertsäle,
Schwarze Listen, Verzweiflung, Tabletten, Schnee,
Am Kreuz der Frühling, auf mir ein Wald von Narben
Und du hast getan, was ich nicht konnte...

Also küss mit jemand anderem den endlosen Himmel,
Während Kiewer Zugluft meine Trauer liebkost

Und es tut gar nicht weh - nur gibt es mich nicht
Ohne deine Umarmungen, ohne deine, glaub mir
Und es tut gar nicht weh - und mit der Zeit vergeht alles,
Aber ich wollte, ich wollte so sehr
Zurückkehren dorthin, wo wir zu zweit sind, wo du noch meine bist...
Zu spät.

Irgendwie muss man weitermachen. Sein eigenes Leben leben.
Sich in der Hand haben und dir nachts nicht schreiben, sich beklagen.
Andere anlächeln, sich bis zum Schrei an seiner späten Reue berauschen.
Unter unseren Fenstern stehen und nicht mehr wissen, wohin.
Sodom und Gomorrha, ich irre im Kreis, und dein Stolz gibt diesen Kampf nicht auf,
Und die Sterne, die unter die Füße fielen, kann man nicht an den Himmel zurückbringen,
Niemand wird deine Hände so lieben wie ich – und sagt es ihr,
So schade, dass wir von nun an getrennte Wege gehen

Und es tut gar nicht weh - nur gibt es mich nicht
Ohne deine Umarmungen, ohne deine, glaub mir
Und es tut gar nicht weh - und mit der Zeit vergeht alles,
Aber ich wollte, ich wollte so sehr
Und es tut gar nicht weh - nur gibt es mich nicht
Ohne deine Umarmungen, ohne deine, glaub mir
Und es tut gar nicht weh - und mit der Zeit vergeht alles,
Aber ich wollte, ich wollte so sehr
Zurückkehren dorthin, wo wir zu zweit sind, wo du noch meine bist...
Zu spät.

Alles hat einen Anfang und ein trauriges Ende,
Ich schreibe von Hand, meine Schrift erkennst du,
Schwarze Listen, Verzweiflung trifft tödlich,
Du hast losgelassen, ich aber lasse nicht los.