Текст и перевод песни Fiolet - Поживемо-побачимо

Поживемо-побачимо

Така тендітна немов цвіт абрикосовий
Я забуваю з тобою про зими й осені
Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця
Дражнить нас весна

А я хлопчисько простий з дикого заходу
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу
Людині треба людина, а я завжди кудись йду

Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони
Поживемо-побачимо! Поживемо дава-а-ай

Шукає теплу щоку твій холодний ніс
Я забуваю з тобою, що світ це темний ліс
Я забуваю з тобою, що спокою - гріш ціна
Дражнить нас весна

А я хлопчисько простий з дикого заходу
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу
Людині треба людина, а я завжди кудись йду

Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони
Поживемо-побачимо! Я теж шукав свій маленький рай
Поживемо-побачимо! Ти усміхаєшся так безборонно
Поживемо-побачимо! Поживемо і не питай
Чому правда чужа така мила своя - як під серцем ніж

Як запах випитої зранку наодинці кави
І ми немов в старій французькій мелодрамі
В якій герої не знають чого хочуть... пробач (пробач)
Я так люблю твою смішну ранкову неохайність
Перечекати б цей дощ, всю учорашню крайність
Я так люблю твій старенький червоний плащ

Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони
Поживемо-побачимо! Я теж шукав свій маленький рай
Поживемо-побачимо! Ти усміхаєшся так безборонно
Поживемо-побачимо! Поживемо і не питай
Чому правда чужа така мила своя - як під серцем ніж

Поживем - увидим

Такой хрупкий, словно цвет абрикосовый,
Я забываю с тобой о зимах и осенях.
Я забываю с тобой, что этой войне нет конца,
Дразнит нас весна.

А я паренек простой с дикого запада,
Люблю, словно в последний раз, до безумия сведу.
Человеку нужен человек, а я всегда куда-то иду.

Поживем - увидим! Ты знаешь, я не герой с иконы.
Поживем - увидим! Поживем дава-а-ай.

Ищет теплую щеку твой холодный нос.
Я забываю с тобой, что мир - это темный лес.
Я забываю с тобой, что покой - цена слишком высока,
Дразнит нас весна.

А я паренек простой с дикого запада,
Люблю, словно в последний раз, до безумия сведу.
Человеку нужен человек, а я всегда куда-то иду.

Поживем - увидим! Ты знаешь, я не герой с иконы.
Поживем - увидим! Я тоже искал свой маленький рай.
Поживем - увидим! Ты улыбаешься так беззащитно,
Поживем - увидим! Поживем и не спрашивай,
Почему правда чужая такая милая, своя - как нож под сердцем.

Как запах выпитого утром в одиночестве кофе,
И мы словно в старой французской мелодраме,
В которой герои не знают, чего хотят... прости (прости).
Я так люблю твою забавную утреннюю небрежность,
Переждать бы этот дождь, всю вчерашнюю крайность.
Я так люблю твой старенький красный плащ.

Поживем - увидим! Ты знаешь, я не герой с иконы.
Поживем - увидим! Я тоже искал свой маленький рай.
Поживем - увидим! Ты улыбаешься так беззащитно,
Поживем - увидим! Поживем и не спрашивай,
Почему правда чужая такая милая, своя - как нож под сердцем.