Текст и перевод песни ХАС - Кохайтесь чорнобриві...

Кохайтесь чорнобриві...

Кохайтеся, чорнобриві
Та не з москалями
Бо москалі - чужі люди
Роблять лихо з вами
Москаль любить жартуючи
Жартуючи кине
Піде в свою Московщину
А дівчина гине...
Якби сама, ще б нічого
А то й стара мати
Що привела на світ божий
Мусить погибати
Серце в'яне співаючи
Коли знає за що
Люде серце не побачать
А скажуть - ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві
Та не з москалями
Бо москалі - чужі люде
Знущаються вами
Сміються над нами
Сміються над вами...

Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки
Полюбила москалика
Як знало серденько
Полюбили молодого
В садочок ходила
Поки себе, свою долю
Так занапастила
Кличе мати вечеряти
А донька не чує
Де жартує з москаликом
Там і заночує
На дві ночі карі очі
Любо цілувала
Поки слава на все село
Недобрая стала
Нехай собі тії люде
Що хотять говорять
Вона любить та не чує
Що вкралося горе
Прийшли вісті недобрії -
В поход затрубили
Пішов москаль в Туреччину
Катрусю накрили
Незчулася, та й байдуже
Що коса покрита:
За милого, як співати
Любо й потужити
Обіцявся чорнобривий
Коли не загине
Обіцявся вернутися
Тойді Катерина
Буде собі московкою
Забудеться горе
А поки що, нехай люде
Що хотять говорять
Нехай що хотять нам говорять.
Нам говорять!

Aimez, cheveux noirs...

Aimez, cheveux noirs
Mais pas les Moscovites
Car les Moscovites sont des étrangers
Ils vous font du mal
Le Moscovite aime plaisanter
En plaisantant, il se moque
Il retourne en Moscovie
Et la fille meurt...
Si elle était seule, ce serait différent
Mais sa vieille mère
Qui l'a mise au monde
Doit mourir
Le cœur se fane en chantant
Quand il sait pourquoi
Les gens ne voient pas le cœur
Et disent - une paresseuse !
Aimez, cheveux noirs
Mais pas les Moscovites
Car les Moscovites sont des étrangers
Ils se moquent de vous
Ils se moquent de nous
Ils se moquent de vous...

Katerina n'a pas écouté
Ni son père ni sa mère
Elle est tombée amoureuse d'un Moscovite
Comme son cœur le savait
Ils sont tombés amoureux du jeune homme
Elle allait au jardin
Jusqu'à ce qu'elle se ruine, son destin
Elle s'est ruinée
Sa mère l'appelle pour dîner
Mais sa fille ne l'entend pas
Où elle plaisante avec le Moscovite
Elle y passera la nuit
Pendant deux nuits, ses yeux marrons
Elle l'a embrassé avec amour
Jusqu'à ce que la gloire parcourt le village
Elle est devenue mauvaise
Laissez ces gens
Qui veulent parler
Elle aime et n'entend pas
Que le chagrin s'est infiltré
Des nouvelles sont arrivées - pas bonnes-
Ils ont sonné la marche
Le Moscovite est parti en Turquie
Katerina a été couverte
Elle ne s'en est pas rendu compte, et elle s'en fiche
Que sa tresse est recouverte :
Pour son amant, comme pour chanter
Aimer et se lamenter
Le brun a promis
S'il ne meurt pas
Il a promis de revenir
Alors Katerina
Deviendra une Moscovite
Elle oubliera son chagrin
Et pour l'instant, laissez les gens
Qui veulent parler
Laissez-les nous parler de tout.
Parler de nous !