graffiti - Хонест перевод на немецкий

graffiti

Я сіра мені більше двадцяти,
За моєю спиною величезна площа
По ній бігають таргани пацюки
Між приладами які заховали від дощу.
Мої нутрощі мене не тривожать,
Я сирію зовні не ховаюсь від морозів
Піді мною трава жовта
Об мене б.ються зливи буревії грози
Тут минають дні за ними люди
Одні й тіж самі однакові будні
Де на мене виливаються блудом
Брудною сечею блювотою на груди
Біля мене ночують волоцюги й собаки
Туляться до мого холодного живота
На радість я для них не матір.
На жаль зі мною сиро так
Але таких гостей дедалі менше
Я щодня чекаю темної ночі
Щоб не бачити вас тутешніх
Ви й так не бачите мої сльози жіночі,
Я обсипаюся мені більше сорока
Вростаю в ґрунт в який поховано
Порожню пляшку одного кота
Крихку цеглу живота мого
Тут навколо все змінюється, окрім
Мого положення, мого кольору
Дерева зеленіють, в мене падає зір
Тут все по колу -
І я старію: вже не згадаю скільки
Минуло днів пролетіло часу,
Від тоді як мрію вільно,
Щоб змінити себе на іншу масу.
Більшої журби не знало моє тіло
Ніж написи шпани вульгарного змісту
Насправді мені б дуже кортіло
Щоб мене ніколи не зводили в місті
На мене ж ніхто не зважає,
Крім тих до яких також байдуже,
А я надалі така наївна чекаю,
Що до мене прийде той мужній
Для якого я буду (чистим) мольбертом
Знахідкою цнотливим дівчам,
Він огляне мене обмацає певно
Та й буде навідуватись по ночах
Я відразу віддамся під звуки балонів
Розпилення фарб під освітлення фар,
Нарешті я стану в нагоді
Для втілення яскравої ідеї для барв

Graffiti

Ich bin grau und über zwanzig,
Hinter mir ein riesiger Platz,
Auf dem Kakerlaken und Ratten rennen,
Zwischen Geräten, die vor dem Regen geschützt sind.
Meine Innereien beunruhigen mich nicht,
Ich werde außen nass und verstecke mich nicht vor dem Frost,
Unter mir ist gelbes Gras,
An mir prallen Regengüsse, Stürme und Gewitter ab.
Hier vergehen die Tage, mit ihnen die Menschen,
Immer die gleichen, eintönigen Werktage,
Wo man sich mit Unzucht über mich ergießt,
Mit dreckigem Urin und Erbrochenem auf meine Brust.
Bei mir übernachten Landstreicher und Hunde,
Sie schmiegen sich an meinen kalten Bauch,
Zum Glück bin ich für sie keine Mutter.
Leider ist es mit mir so trostlos,
Aber solche Gäste werden immer weniger,
Ich warte jeden Tag auf die dunkle Nacht,
Um euch Einheimische nicht zu sehen,
Ihr seht meine weiblichen Tränen sowieso nicht.
Ich bröckele ab, bin über vierzig,
Verwachse mit dem Boden, in dem begraben sind,
Eine leere Flasche, eine Katze,
Zerbrechliche Ziegel meines Bauches.
Hier ändert sich alles, außer
Meiner Lage, meiner Farbe,
Die Bäume werden grün, mein Augenlicht schwindet,
Hier dreht sich alles im Kreis -
Und ich werde älter: Ich erinnere mich nicht mehr, wie viele
Tage vergangen sind, wie viel Zeit verflogen ist,
Seitdem ich frei träume,
Mich in eine andere Masse zu verwandeln.
Größere Trauer kannte mein Körper nicht,
Als die Inschriften von Halbstarken vulgären Inhalts,
In Wirklichkeit hätte ich mir sehr gewünscht,
Dass man mich in der Stadt niemals errichtet hätte.
Mich beachtet ja niemand,
Außer denen, die auch ignoriert werden,
Und ich warte weiterhin so naiv,
Dass der Mutige zu mir kommt,
Für den ich eine (saubere) Leinwand sein werde,
Ein Fundstück, für unberührte Mädchen,
Er wird mich begutachten, sicherlich betasten,
Und mich nachts besuchen.
Ich werde mich sofort hingeben, unter den Geräuschen der Dosen,
Dem Sprühen der Farben im Scheinwerferlicht,
Endlich werde ich nützlich sein,
Zur Umsetzung einer leuchtenden Idee, für Farben.