так тому й бути - Хонест перевод на немецкий

так тому й бути

Пройшов рік пройде ще не один
Вже в який раз дощ розбудив
Буває все залишається на своїх місцях
Дороги будинки але не серця
Хмари ковдрою зігрівають місто
В якому ми живемо навмисно
Пересікаємося немов теги на стінах
І сумуємо і радіємо постійно
Так тому й бути тримай усмішку
Ні дякую я на зустріч спішу
Спершу дах зорепад обійми до ранку
Потім сіль зими окутує в рамку
Лабиринтами шукаємо стабільність
Цей пошук нам біль ніс
Інколи впевненість на завтра
Тут і зараз основна мантра

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

Прийшов час і декілька годин
Скільки ти цими вулицями ходив
Життя пам'ятається молодим
Коли в голові туман в легенях дим
У венах міста наші долі
Наші мрії знають бачать зорі
Яка романтика відчайдушних
Дітей урбана відчай душить
Водночас сонце освітлює ходу
І зігріває в середині ось тут
Ростуть примхи бажання і смаки
А дістаєш все навпаки
По сходам у гору по спіралі наверх
То сходу в горе то від щастя завмер
Кидає маятник в крайнощі
Хай гріє сонце й нехай дощить

(Кидає маятник в крайнощі
Хай гріє сонце й нехай дощить
Хай гріє сонце й нехай дощить)

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

So soll es sein

Ein Jahr ist vergangen, es wird noch mehr als eins vergehen
Schon wieder hat mich der Regen geweckt
Manchmal bleibt alles an seinem Platz
Die Straßen, die Häuser, aber nicht die Herzen
Wolken wärmen die Stadt wie eine Decke
In der wir absichtlich leben
Wir kreuzen uns wie Tags an den Wänden
Und sind traurig und freuen uns ständig
So soll es sein, behalte dein Lächeln
Nein danke, ich eile zum Treffen
Zuerst das Dach, Sternschnuppen, Umarmungen bis zum Morgen
Dann hüllt der salzige Winter alles in einen Rahmen
In Labyrinthen suchen wir Stabilität
Diese Suche brachte uns Schmerz
Manchmal ist die Zuversicht für morgen
Hier und jetzt das Hauptmantra

Ein Jahr ist vergangen, es wird noch mehr als eins vergehen
Ein Atemzug, ein Schluck Wasser
So soll es sein, so soll es sein
Und ich versinke, wie werde ich das los?

Ein Jahr ist vergangen, es wird noch mehr als eins vergehen
Ein Atemzug, ein Schluck Wasser
So soll es sein, so soll es sein
Und ich versinke, wie werde ich das los?

Die Zeit ist gekommen und einige Stunden
Wie oft bist du diese Straßen entlanggegangen?
Das Leben erinnert sich jung
Wenn im Kopf Nebel, in den Lungen Rauch ist
In den Venen der Stadt sind unsere Schicksale
Unsere Träume kennen und sehen die Sterne
Welch eine Romantik der Verzweifelten
Kinder der Stadt, Verzweiflung erstickt
Gleichzeitig erhellt die Sonne den Weg
Und wärmt im Inneren, genau hier
Launen, Wünsche und Geschmäcker wachsen
Und du bekommst alles andersherum
Die Treppe hinauf, spiralförmig nach oben
Mal vom Osten ins Leid, mal vor Glück erstarrt
Das Pendel wirft in Extreme
Soll die Sonne scheinen und soll es regnen, meine Liebste

(Das Pendel wirft in Extreme
Soll die Sonne scheinen und soll es regnen
Soll die Sonne scheinen und soll es regnen)

Ein Jahr ist vergangen, es wird noch mehr als eins vergehen
Ein Atemzug, ein Schluck Wasser
So soll es sein, so soll es sein
Und ich versinke, wie werde ich das los?

Ein Jahr ist vergangen, es wird noch mehr als eins vergehen
Ein Atemzug, ein Schluck Wasser
So soll es sein, so soll es sein
Und ich versinke, wie werde ich das los, meine Liebste?