Текст и перевод песни Хонест - так тому й бути

так тому й бути

Пройшов рік пройде ще не один
Вже в який раз дощ розбудив
Буває все залишається на своїх місцях
Дороги будинки але не серця
Хмари ковдрою зігрівають місто
В якому ми живемо навмисно
Пересікаємося немов теги на стінах
І сумуємо і радіємо постійно
Так тому й бути тримай усмішку
Ні дякую я на зустріч спішу
Спершу дах зорепад обійми до ранку
Потім сіль зими окутує в рамку
Лабиринтами шукаємо стабільність
Цей пошук нам біль ніс
Інколи впевненість на завтра
Тут і зараз основна мантра

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

Прийшов час і декілька годин
Скільки ти цими вулицями ходив
Життя пам'ятається молодим
Коли в голові туман в легенях дим
У венах міста наші долі
Наші мрії знають бачать зорі
Яка романтика відчайдушних
Дітей урбана відчай душить
Водночас сонце освітлює ходу
І зігріває в середині ось тут
Ростуть примхи бажання і смаки
А дістаєш все навпаки
По сходам у гору по спіралі наверх
То сходу в горе то від щастя завмер
Кидає маятник в крайнощі
Хай гріє сонце й нехай дощить

(Кидає маятник в крайнощі
Хай гріє сонце й нехай дощить
Хай гріє сонце й нехай дощить)

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

Пройшов рік пройде ще не один
Подих повітря ковток води
Так тому й бути так тому й бути
Й так тону вбутий як цього позбутись

так тому й бути

Прошёл год, пройдёт ещё не один.
Уже в который раз дождь разбудил.
Бывает всякое, остаётся на своих местах:
Дороги, дома, но не сердца.
Облака, словно одеялом, согревают город,
В котором мы живём намеренно.
Пересекаемся, словно теги на стенах,
И грустим, и радуемся постоянно.
Так тому и быть, держи улыбку!
Нет, спасибо, я на встречу спешу.
Сперва крышу, звездопад, обними до утра,
Потом соль зимы окутает в рамку.
Лабиринтами ищем стабильность,
Этот поиск нам боль нёс.
Иногда уверенность на завтра...
Тут и сейчас - основная мантра.

Прошёл год, пройдёт ещё не один.
Глоток воздуха, глоток воды.
Так тому и быть, так тому и быть...
И так тону в быту, как от этого избавиться?

Прошёл год, пройдёт ещё не один.
Глоток воздуха, глоток воды.
Так тому и быть, так тому и быть...
И так тону в быту, как от этого избавиться?

Пришло время и несколько часов.
Сколько ты этими улицами ходил?
Жизнь запоминается молодой,
Когда в голове туман, в лёгких дым.
В венах города наши судьбы,
Наши мечты знают, видят звёзды.
Какая романтика отчаянных...
Детей урбана отчаяние душит.
В то же время солнце освещает путь
И согревает внутри, вот здесь.
Растут прихоти, желания и вкусы,
А получаешь всё наоборот.
По лестнице в гору, по спирали вверх,
То сразу в горе, то от счастья замер.
Кидает маятник в крайности.
Пусть греет солнце и пусть идёт дождь.

(Кидает маятник в крайности.
Пусть греет солнце и пусть идёт дождь.
Пусть греет солнце и пусть идёт дождь.)

Прошёл год, пройдёт ещё не один.
Глоток воздуха, глоток воды.
Так тому и быть, так тому и быть...
И так тону в быту, как от этого избавиться?

Прошёл год, пройдёт ещё не один.
Глоток воздуха, глоток воды.
Так тому и быть, так тому и быть...
И так тону в быту, как от этого избавиться?