Текст и перевод песни Христина Соловій - Поки любиш

Гори за стіною,
А ми тут самі
Під водою з любові.
Море виливається,
Щось всередині
Починається.
Вільним серце не будé, не бýде,
Поки живеш ти, поки любиш.
За минулим сумувати будеш,
Але живеш ти, поки любиш.
А я не бачу більше очі твої.
А я ще хочу знати, що з тобою.
Як ти не бачиш скільки було наших
Сліз гірких...
Від них колись нам стане краще.
Гори за стіною.
І нема вже сил,
А я плачу за тобою.
Як би зупинитися,
Як би в морі сліз
Не втопитися.
Вільним серце не будé, не бýде,
Поки живеш ти, поки любиш.
За минулим сумувати будеш,
Але живеш ти, поки любиш.
А я не бачу більше очі твої.
А я ще хочу знати, що з тобою.
Як ти не бачиш скільки було наших
Сліз гірких...
Від них колись нам стане краще.
А я не бачу більше очі твої.
А я ще хочу знати, що з тобою.
Як ти не бачиш скільки було наших
Сліз гірких...
Від них колись нам стане краще.

Горы за стеной,
А мы тут сами
Под водой из любви.
Море выливается,
Что-то внутри
Начинается.
Свободным сердце не будет, не будет,
Пока живешь ты, пока любишь.
По прошлому грустить будешь,
Но живешь ты, пока любишь.
А я не вижу глаза твои.
А я еще хочу знать, что с тобой.
Как ты не видишь сколько было наших
Слез горьких...
От них когда-то нам станет лучше.
Горы за стеной.
И нет уже сил,
А я плачу за тобой.
Как бы остановиться,
Как бы в море слез
Не утопиться.
Свободным сердце не будет, не будет,
Пока живешь ты, пока любишь.
По прошлому грустить будешь,
Но живешь ты, пока любишь.
А я не вижу глаза твои.
А я еще хочу знать, что с тобой.
Как ты не видишь сколько было наших
Слез горьких...
От них когда-то нам станет лучше.
А я не вижу глаза твои.
А я еще хочу знать, что с тобой.
Как ты не видишь сколько было наших
Слез горьких...
От них когда-то нам станет лучше.