Скільки треба тобі - Часть чего-то большего перевод на русский

Скільки треба тобі

Скільки треба тобі
Частин моєї душі
Щоби була щаслива зі мною ти
Скільки потрібно літ
Щоб стати каменем
І щоб жити не в собі
А ззовні, скажи

Пробачити себе я так і не зміг
Клумок за спиною, і знов у похід
Чи я повернув не туди, якщо так то коли
Розкажи ти мені
У людях я не розбирався
І таким і залишився
З собою однак
Колись розберусь я надіюсь
Але не сьогодні, бо гаснуть вогні
Ти бачила мене щасливим так, як
Ніхто і ніколи не бачив
В очах твоїх роздивився я долю свою
Не тернисту хоч раз, а просту
А шум в голові моїй, зник він за мит
Боліло так довго, і ось не болить
Віддав би тобі свою душу сумну
Кохана, ти приймеш чи ні?

Скільки треба тобі
Частин моєї душі
Щоби була щаслива зі мною ти
Скільки потрібно літ
Щоб стати каменем
І щоб жити не в собі
А ззовні, скажи

Ти спала, ніч уходила
Ніч напевно найдовша у світі
А я все дивився на очі
Не знаючи, де я знаходжусь у миті

Як на Татуіні, два сонця красивих
Що любить мене і дає мені жити
Що спить преді мною, й оте, що не в силах
Ніяк зупинити, що вб'є мене в мить
Те, що зійде ось-ось, менше ніж за хвилину
Мій рок неминучий, що їдко сміється
Я жив би в хвилині цій вічність напевно
У ній живу я досі, здається
І може
Тебе не розбуджу, літак твій злетить
І схожа
На ангела, ти залишишся зі мною
Ще на одну мить

Скільки треба тобі
Частин моєї душі
Щоби була щаслива зі мною ти
Скільки потрібно літ
Щоб стати каменем
І щоб жити не в собі
А ззовні, скажи
Скільки треба тобі
Віддав майже усі
Віддав би навіть більше, але не встиг
Залишив лиш вогні
Десь глибоко в собі
Спалив себе до тла, але я вже звик

Сколько нужно тебе

Сколько нужно тебе
Частичек души моей
Чтобы быть счастливой со мной
Сколько нужно лет
Чтоб стать камнем
И чтоб жить не в себе
А извне, скажи

Простить себя я так и не смог
Клубок за спиною, и снова в поход
Я свернул не туда, если да, то когда
Расскажи мне ты
В людях я не разбирался
И таким и остался
С собой однако
Когда-нибудь разберусь я надеюсь
Но не сегодня, ведь гаснут огни
Ты видела меня счастливым так, как
Никто и никогда не видел
В глазах твоих рассмотрел я судьбу свою
Не тернистую хоть раз, а простую
А шум в голове моей, исчез он мгновенно
Болело так долго, и вот не болит
Отдал бы тебе свою душу печальную
Любимая, примешь её или нет?

Сколько нужно тебе
Частичек души моей
Чтобы быть счастливой со мной
Сколько нужно лет
Чтоб стать камнем
И чтоб жить не в себе
А извне, скажи

Ты спала, ночь уходила
Ночь наверно самая долгая в мире
А я всё смотрел на глаза
Не зная, где я нахожусь в этот миг

Как на Татуине, два солнца прекрасных
Что любит меня и даёт мне жить
Что спит передо мной, и то, что не в силах
Никак остановить, что убьёт меня вмиг
Что взойдёт вот-вот, меньше чем за минуту
Мой рок неминучий, что ёдко смеётся
Я жил бы в мгновении этом вечность наверно
В нём живу я до сих пор, кажется
И может
Тебя не разбужу, твой самолёт взлетит
И похожа
На ангела, ты останешься со мной
Ещё на один миг

Сколько нужно тебе
Частичек души моей
Чтобы быть счастливой со мной
Сколько нужно лет
Чтоб стать камнем
И чтоб жить не в себе
А извне, скажи
Сколько нужно тебе
Отдал почти все
Отдал бы даже больше, но не успел
Оставил лишь огни
Где-то глубоко в себе
Сжёг себя дотла, но я уже привык