Місто - Sasha Boole , паліндром перевод на немецкий

Місто

Крізь заспані очі я дивився на місто
Про яке ніколи не буде написана пісня
Сьогодні зранку ворони були голодними як ніколи
Літали кволо, кволо
Бродячий пес все ще не чіпований
Виглядав найадекватнішим серед присутніх
Проходячи повз дещо знервовано
Він прогарчав, що бачив майбутнє
Цей сірий сніг як зрозуміємо потім
Більше нагадує радіоактивний попіл
Та навіть тоді комунальники виявляться не готовими
Нічого нового, нічого нового
Це місто не з тих, що пожирає слабких і хворих
Залишаючи місце спритним і сильним
Тут всі рівні мов перед Господом Богом
Гниють однаково повільно

В місті, що не заслуговує на пісні

Пам'ятаю останній спогад, мене гризла бездомна собака
Моє чорне пір'я в слині пінній, ніби хвиля холодного моря
На небі говорять тільки про нього, чайки кричать як востаннє
Жаль, я вже не побачу, не долечу, просто подохну у Львові
Моя труна - то іржавий совок, відшкребе мене від сухого асфальту
Падає дощ в місті новобудов, з мозаїки сиплеться смальта
Моє місто інколи неповносправне, з поглядом олігофрена
На паркані, збоку від надпису ..., пише "Україна форева!"
А під парканом люди йдуть на роботу, нині без синього неба
Лиш обсциканий сніг, в якому недопалки, ніби свічки на торті
Задувай, загадуй бажання, хто ти
Як тебе звати? Де народився? Скільки лишилось тобі і де ти помреш

В місті, що не заслуговує на пісні

Stadt

Durch verschlafene Augen sah ich die Stadt an
Über die niemals ein Lied geschrieben wird
Heute Morgen waren die Krähen hungriger als je zuvor
Sie flogen träge, träge
Ein streunender Hund, immer noch nicht gechipt
Sah am vernünftigsten aus von allen Anwesenden
Etwas nervös ging er vorbei
Er knurrte, dass er die Zukunft gesehen habe
Dieser graue Schnee, wie wir später verstehen werden
Erinnert eher an radioaktive Asche
Doch selbst dann werden die Stadtwerke nicht vorbereitet sein
Nichts Neues, nichts Neues
Diese Stadt ist nicht eine von denen, die die Schwachen und Kranken verschlingt
Und Platz für die Gewandten und Starken lässt
Hier sind alle gleich, wie vor Gott dem Herrn
Sie verrotten alle gleich langsam

In der Stadt, die keine Lieder verdient

Ich erinnere mich an die letzte Erinnerung, ein streunender Hund biss mich
Meine schwarzen Federn im schäumenden Speichel, wie eine Welle kalten Meeres
Am Himmel sprechen sie nur über ihn, Möwen schreien wie zum letzten Mal
Schade, ich werde es nicht mehr sehen, nicht mehr hinfliegen, ich werde einfach in Lemberg sterben
Mein Sarg ist eine rostige Schaufel, sie wird mich vom trockenen Asphalt kratzen
Es regnet in der Stadt der Neubauten, vom Mosaik fällt die Smalte ab
Meine Stadt ist manchmal behindert, mit dem Blick eines Oligophrenen, Süße
Auf dem Zaun, neben der Aufschrift ..., steht "Ukraine forever!"
Und unter dem Zaun gehen Leute zur Arbeit, heute ohne blauen Himmel
Nur vollgepisster Schnee, in dem Zigarettenstummel wie Kerzen auf einer Torte liegen
Blas sie aus, wünsch dir was, wer bist du
Wie heißt du? Wo bist du geboren? Wie viel Zeit bleibt dir und wo wirst du sterben?

In der Stadt, die keine Lieder verdient