пісня про ромашку - хейтспіч перевод на немецкий

пісня про ромашку

Вітер в полі хитає квіти
Хто ці уйобки, що вчать мене...

Слухали, дивилися, кайфували
Надивились, наслухали на пару доларів
Кулі за 20 центів вбивають людей
Заєбісь, блять, кайфується?

Слід на руках в багатьох від байдужості
Тут різниця лиш в тому, що
Хтось змиває його та кається
Хтось ходить брудний і пишається

Слова тихіше, волевияв слабкіший
Рідше згадають, не напишуть
Задовбала війна і робити домашку?
От вам, блять, уйобки, сука, пісня про ромашку

Вітер в полі хитає квіти
Хто ці уйобки, що вчать мене жити?
Над полем в небі пролітає пташка
Мені скаже як жити тендітна ромашка

Ро-ма-шка!

Розумні люди, все знають люди
Інтелігенти в курсі, що нам робити
В завалах копаються тільки дурні
З рушницями в полі вчорашні діти

Очі не хочуть, неначе осліплені
Буває заплакати навіть не вийде
Дослухайте, якщо вам не буде тяжко
Бо ви ж так просили — співаю про ромашку

Вітер в полі хитає квіти
Хто ці уйобки, що вчать мене жити?
Над полем в небі пролітає пташка
Мені скаже як жити тендітна ромашка

Хто ці люди, що вчать мене жити?
Що мені заспівати та про що говорити?
Пачка цигарок, пива півторашка
Вони всього лиш квіти, тендітні ромашки

Все ж ми йшли, скільки б не падали
Хто кричав про вірність, ті перши зрадили
Половина в дамки, половина в нулі
Хто грав в сміливих — перші втекли
Лиш широкий ковток наповнить діафрагму
Залізні груди
Як же я ненавиджу людство
І я так люблю вас люди

Вже не боюсь і чекаю моменту
Як стану літнім дощем
Стану вітром, що зриває шифер
Або граючим в пічці вогнем
Всередині нічого не зворушиться
Від телеекранної драми
Бо серце моє стало каменем
Руки мої стали ножами

Вітер в полі хитає квіти
Хто ці уйобки, що вчать мене жити?
Над полем в небі пролітає пташка
Мені скаже як жити тендітна ромашка

Хто ці люди, що вчать мене жити?
Що мені заспівати та про що говорити?
Пачка цигарок, пива півторашка
Вони всього лиш квіти, тендітні ромашки

Lied über das Gänseblümchen

Der Wind auf dem Feld wiegt die Blumen
Wer sind diese Scheißkerle, die mich belehren...

Sie haben zugehört, zugesehen, genossen
Haben sich für ein paar Dollar sattgesehen und sattgehört
Kugeln für 20 Cent töten Menschen
Geil, verdammt, genießt ihr es?

Viele haben Spuren von Gleichgültigkeit an den Händen
Der einzige Unterschied ist, dass
Manche sie abwaschen und bereuen
Manche schmutzig herumlaufen und stolz darauf sind

Die Worte werden leiser, der Wille schwächer
Sie werden seltener erwähnt, schreiben nicht
Bist du den Krieg und die Hausaufgaben leid?
Hier, verdammt, ihr Scheißkerle, verdammt, ein Lied über das Gänseblümchen

Der Wind auf dem Feld wiegt die Blumen
Wer sind diese Scheißkerle, die mir sagen, wie ich leben soll?
Über dem Feld fliegt ein Vogel am Himmel
Ein zartes Gänseblümchen wird mir sagen, wie ich leben soll

Gän-se-blüm-chen!

Kluge Leute, sie wissen alles
Intellektuelle wissen, was wir tun sollen
Nur Narren graben in Trümmern
Mit Gewehren auf dem Feld, ehemalige Kinder

Die Augen wollen nicht, als wären sie geblendet
Manchmal kann man nicht einmal weinen
Hört zu, wenn es euch nicht schwerfällt
Weil ihr darum gebeten habt – ich singe über das Gänseblümchen

Der Wind auf dem Feld wiegt die Blumen
Wer sind diese Scheißkerle, die mir sagen, wie ich leben soll?
Über dem Feld fliegt ein Vogel am Himmel
Ein zartes Gänseblümchen wird mir sagen, wie ich leben soll

Wer sind diese Leute, die mir sagen, wie ich leben soll?
Was soll ich singen und worüber soll ich sprechen?
Eine Schachtel Zigaretten, eine Anderthalbliterflasche Bier
Sie sind nur Blumen, zarte Gänseblümchen

Wir sind immer weitergegangen, egal wie oft wir gefallen sind
Die, die von Treue schrien, haben als Erste verraten
Die Hälfte ist aufgestiegen, die Hälfte bei null
Die, die sich mutig gaben – sind als Erste geflohen
Nur ein tiefer Schluck füllt das Zwerchfell
Eiserne Brust
Wie ich die Menschheit hasse
Und ich liebe euch, Leute, so sehr

Ich habe keine Angst mehr und warte auf den Moment
Wenn ich zum Sommerregen werde
Ich werde zum Wind, der den Schiefer abreißt
Oder zum Feuer, das im Ofen spielt
Im Inneren wird sich nichts rühren
Von einem Fernsehdrama
Denn mein Herz ist zu Stein geworden
Meine Hände sind zu Messern geworden

Der Wind auf dem Feld wiegt die Blumen
Wer sind diese Scheißkerle, die mir sagen, wie ich leben soll?
Über dem Feld fliegt ein Vogel am Himmel
Ein zartes Gänseblümchen wird mir sagen, wie ich leben soll

Wer sind diese Leute, die mir sagen, wie ich leben soll?
Was soll ich singen und worüber soll ich sprechen?
Eine Schachtel Zigaretten, eine Anderthalbliterflasche Bier
Sie sind nur Blumen, zarte Gänseblümchen