Lyrics and translation Pianoбой - Павутиння

Скажи, чому в очах твоїх печаль?
Невже буває дощ такої сили?
Чому любов крихкіша, ніж кришталь?
Давай зайдем кудись, де теплі стіни.
Ми ледь знайомі,
Але такі близькі.
Ну скажи мені, хіба ми винні?
У тім, що схожі, ніби в нас одні батьки.
Може дощ, а може - вищі сили
Затягли нас двох в це павутиння.
Скажи, чому у посмішках твоїх
Так рано оселився срібний іній?
Можливо я з тобою назавжди.
А, може, це лише моє мартіні?
Ми ледь знайомі,
Але такі близькі.
Ну скажи мені, хіба ми винні?
У тім, що схожі, ніби в нас одні батьки.
Може дощ, а може - вищі сили
Затягли нас двох в це павутиння.
Павутиння
Затягли в це павутиння
Павутиння.

Скажи, почему в глазах твоих печаль?
Неужели бывает дождь такой силы?
Почему любовь хрупче, чем хрусталь?
Давай зайдем куда-нибудь, где теплые стены.
Мы едва знакомы,
Но такие близкие.
Ну скажи мне, разве мы виноваты?
В том, что похожи, будто у нас одни родители.
Может дождь, а может-высшие силы
Затащили нас двоих в эту паутину.
Скажи, почему в улыбках твоих
Так рано поселился серебряный иней?
Возможно я с тобой навсегда.
А, может, это только мое мартини?
Мы едва знакомы,
Но такие близкие.
Ну скажи мне, разве мы виноваты?
В том, что похожи, будто у нас одни родители.
Может дождь, а может-высшие силы
Затягли нас двох в це павутиння.
Павутиння
Затягли в це павутиння
Павутиння.