Lyrics and translation Lely45 - Біля гори

Біля гори

Ми сиділи біля гори
Говорили до пізньої пори
Сонце встало, сонце зійшло
Сніг пішов — нас з тобою замело

Замело, занесло, закрутило
І ми зникли, шукаючи миру
Полетіли зі світу страждань
В світ ілюзій та наших бажань

Хтось вважає, що це погано
Я гадаю, мені так само
В цьому світі якась метушня
Що вбиває мене щодня

Хтось вважає, що це погано
Я гадаю, мені так само
В цьому світі якась метушня
Що вбиває мене щодня

Боже, як же мені самотньо
В світі, який горить незворотньо
В тілі, що давить назовні мене
В думці, яка точно наздожене

І не тільки мене вбивають
І себе зсередини з'їдають
Виколуплюють суть і єство
Ну яке в біса тут "волшебство"?

Про яку країну йде мова?
Її з'їсти завжди готові
Про який ми мріємо світ
Ховаючи заповіт?

Хтось вважає, що це неправда
Я скажу: побачите завтра
В цьому світі, де кожного дня
Відбирають чиєсь життя

Хтось вважає, що це неправда
Я скажу: побачите завтра
В цьому світі, де кожного дня
Відбирають чиєсь життя

Боже, як же мені самотньо
В світі, який горить незворотньо
В тілі, що давить назовні мене
В думці, яка точно наздожене

Здається, що наша велика помилка
Судити за спробу почать з понеділка
За намагання стать тим, ким захоче
Допоки він спробу свою не прострочить

Інакше в тортурах життя проживе
Нещастям своїм нас всіх вижере
І себе, і мене, і навіть країну
І не відчуватиме він цю провину

І себе, і мене, і навіть країну
І не відчуватиме він цю провину, провину

У горы

Мы сидели у горы,
Говорили до поздней поры.
Солнце встало, солнце взошло,
Снег сошёл — нас с тобою замело.

Замело, занесло, закрутило,
И мы пропали, ища покой.
Улетели из мира страданья
В мир иллюзий, наших желаний.

Кто-то скажет: «Так ведь нельзя!»
Я отвечу: «И мне так нельзя».
В этом мире какая-то суета,
Что убивает меня день ото дня.

Кто-то скажет: «Так ведь нельзя!»
Я отвечу: «И мне так нельзя».
В этом мире какая-то суета,
Что убивает меня день ото дня.

Боже, как же мне одиноко
В мире, что горит необратимо!
В теле, что сдавило меня,
В мыслях, что настигнут меня.

И не только меня убивают,
Себя изнутри истязают,
Выковыривают суть и естество.
Ну какое, к чертям, тут волшебство?

О какой мы стране говорим?
Её сожрать всегда готовы!
О каком мы мечтаем мире,
Скрывая свой завет?

Кто-то скажет, что это неправда.
Я скажу: «Увидите завтра».
В этом мире, где каждый день
Забирают чью-то жизнь.

Кто-то скажет, что это неправда.
Я скажу: «Увидите завтра».
В этом мире, где каждый день
Забирают чью-то жизнь.

Боже, как же мне одиноко
В мире, что горит необратимо!
В теле, что сдавило меня,
В мыслях, что настигнут меня.

Кажется, наша большая ошибка —
Судить за попытку начать с понедельника,
За стремленье стать тем, кем хочет,
Пока он попытку свою не просрочит.

Иначе в пытках он жизнь проживёт,
Несчастьем своим нас всех изведёт,
И себя, и меня, и даже страну.
И не будет мучиться он виною.

И себя, и меня, и даже страну.
И не будет мучиться он виною, виною.