Публічна самотність - Intro - Лилу45 traduction en allemand

Публічна самотність - Intro

Оголене тіло, сухе вино
Знаєш, здається, мені все одно
Я собі пісню пустила у вени
Відлуння якої чути в пустелі

Присмак поразок лише розширює горизонт
Тільки час, тільки він має якийсь резон
Змиритись ніколи не значило здатись
Я навчилась себе не боятись

Іронія в тому, що світло несе у собі не менше печалі
Залишитись невинним можливо, ми так часто себе втрачали
Загубивши глибинність буття
Як би сильно мене не просили, я ніколи б не дарувала життя

Публічна самотність подібна до божевілля
Свідомий авіарежим, суцільне свавілля
36 гральних карт, 36 драматургічних сюжетів
Всі ми проживаємо їх, воскресаючи мертвих поетів

Все, що буде, вже сталось
А людство, як завжди, цим не скористалось
Пелена на очах замилює вічність
Немає нічого нового, світ зберігає циклічність

Люди народжуються і помирають
За межею, не знаю, напевно, нудно буває
Але смерть для померлих не має ніякого сенсу
Лише для живих — новий камінь під серцем

На худий кінець, ми усі егоїсти
Які переконують один одного в тому, що вони альтруїсти
Інколи переконують навіть себе
Ікони лише спостерігають, як світла душа гниє

Моя, напевно, в очах людства згнила
Пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала
Не умістила свою свободу у Заповіт
Побачила, але не обіграла світ

Öffentliche Einsamkeit - Intro

Nackter Körper, trockener Wein
Weißt du, es scheint, als wäre es mir egal
Ich habe mir ein Lied in die Venen gelassen
Dessen Echo in der Wüste zu hören ist

Der Beigeschmack von Niederlagen erweitert nur den Horizont
Nur die Zeit, nur sie hat irgendeinen Sinn
Sich abzufinden hat niemals bedeutet aufzugeben
Ich habe gelernt, mich vor mir selbst nicht zu fürchten

Die Ironie ist, dass Licht nicht weniger Trauer in sich trägt
Unschuldig zu bleiben ist möglich, wir haben uns so oft verloren
Haben die Tiefe des Seins verloren
Wie sehr man mich auch bitten würde, ich würde niemals Leben schenken

Öffentliche Einsamkeit ähnelt dem Wahnsinn
Bewusster Flugmodus, völlige Willkür
36 Spielkarten, 36 dramaturgische Sujets
Wir alle durchleben sie, erwecken tote Dichter wieder zum Leben

Alles, was sein wird, ist bereits geschehen
Und die Menschheit hat dies, wie immer, nicht genutzt
Der Schleier vor den Augen verschleiert die Ewigkeit
Es gibt nichts Neues, die Welt bewahrt ihre Zyklizität

Menschen werden geboren und sterben
Jenseits der Grenze, ich weiß nicht, ist es wahrscheinlich langweilig
Aber der Tod hat für die Toten keine Bedeutung
Nur für die Lebenden – ein neuer Stein unter dem Herzen

Im Grunde sind wir alle Egoisten
Die sich gegenseitig davon überzeugen, dass sie Altruisten sind
Manchmal überzeugen sie sogar sich selbst
Ikonen beobachten nur, wie die helle Seele verrottet

Meine ist wahrscheinlich in den Augen der Menschheit verrottet
Ich schreibe über die Apokalypse, habe kein neues Leben geschenkt
Habe meine Freiheit nicht im Testament untergebracht
Habe die Welt gesehen, aber nicht ausgespielt